Завдання Героїв

“Чи був це сон? А чи щось бiльше?”

“Сни завжди – це щось бiльше, чи не так?” – сказав Аргон.

МакГiла охопила порожнеча.

“Де криеться небезпека? Скажи менi лиш це”.

Аргон пiдiйшов ближче i витрiщився в очi МакГiлу, якому стало моторошно.

Вiн нахилився i прошепотiв:

“Завжди ближче, нiж ти думаеш”.

Роздiл четвертий

Тор сховався в соломi в заднiй частинi возу, який вiз його грунтовою дорогою. Вiн прокрався до дороги минулоi ночi i терпляче чекав, доки не з’явиться хтось з достатньо великою пiдводою, в якiй вiн би мiг непомiтно сховатись.

Вже стемнiшало, i пiдвода просувалась достатньо повiльно для того, щоб вiн мiг розбiгтися i застрибнути у неi. Тор опинився у сiнi i заховався у ньому. На його щастя, вiн не був помiчений. Хлопець не був впевнений, що прямуе до Королiвського Двору, але вiз рухався у потрiбному напрямку, i з такими розмiрами i мiтками навряд чи мiг прямувати в iнше мiсце.

Тор iхав усю нiч, вiн не мiг заснути, пригадуючи про свою зустрiч з Сиболдом, з Аргоном.

Вiн думав про свою долю, про свiй колишнiй дiм i про матiр. Вiн вiдчував, що всесвiт вiдповiв йому, повiдомивши тим самим, що в нього iнша доля. Тор лежав, поклавши руки пiд голову i споглядаючи на нiчне небо, що виднiлось крiзь порваний брезент возу. Вiн спостерiгав за всесвiтом, таким яскравим, з його далекими червоними зорями. Тор був щасливим. Це були першi в його життi мандри. Вiн уявлення не мав куди iде, головне – вiн iхав. Так чи iнак, вiн досягне Королiвського Двору.

Коли Тор розплющив очi, вже був ранок, свiтло заповнило пiдводу, вiн збагнув, що задрiмав. Хлопець швидко сiв i оглянув все довкола, картаючи себе за сон. Вiн мав бути значно обачнiшим, але йому пощастило, його не помiтили.

Вiз продовжував рухатись, але його вже не так трясло. Це могло означати лише одне – дорога була лiпшою. Певно, вони наближались до мiста. Тор поглянув униз i побачив гладку дорогу без каменiв та канав, викладену дрiбними бiлими мушлями. Його серце забилось сильнiше – вони наближались до Королiвського Двору.

Тор визирнув з возу i був приголомшений. Чистi вулицi були переповненi. Десятки возiв, рiзних форм та розмiрiв, що перевозили найрiзноманiтнiшi речi, заполонили дороги. Одна була нав’ючена хутром, iнша – килимами, третя – курчатами. Мiж ними ходили сотнi торговцiв: деякi з них вели худобу, iншi на своiх головах несли кошики з рiзним крамом. Чотири чоловiка несли згорток шовку, балансуючи на стовпцях.