Завдання Героїв

 – “Вiн для бiйцiв. У наших правилах немае виняткiв – рекрутiв обирають”.

Генерал кивнув i королiвська варта пiдiйшла до Тора з кайданами.

Але несподiвано лицар, член королiвськоi сiм’i, вийшов вперед i виставив долоню, зупиняючи охоронцiв.

“Можливо, на честь сьогоднiшньоi подii, можна зробити виняток”, – запропонував вiн.

Варта з жахом подивилася на нього, явно бажаючи заперечити. Та все ж, вони змушенi були прикусити язики в знак поваги до члена королiвськоi родини.

“Я захоплююся твоею хоробрiстю, хлопче”, – продовжував лицар.

 – “Перш нiж проганяти тебе, я хотiв би подивитися, що ти вмiеш”.

“Але, Кендрику, у нас е правила”, – сказав явно незадоволений генерал.

“Королiвська родина диктуе правила”, – суворо вiдповiв Кендрик. – “А Легiон пiдпорядковуеться королiвськоi сiм’i”.

“Ми пiдкоряемося твоему батьковi, Королю, а не тобi”, – заперечив генерал не менш зухвало.

Це було справжне протистояння. У повiтрi повисло напруження. Тор насилу вiрив в те, що саме вiн став причиною цього.

“Я знаю свого батька i знаю, чого б вiн хотiв. Вiн би побажав дати цьому хлопцю шанс. Саме це ми i зробимо”.

Через кiлька напружених хвилин генерал, нарештi, вiдступив.

Кендрик повернувся до Тора – його очi, карi i напруженi, дивилися на нього. Це був не тiльки принц, але й воiн.

“Я дам тобi один шанс”, – сказав вiн. – “Давай подивимося, чи зможеш ти потрапити в мiшень”.

Вiн жестом вказав на стiг сiна на iншому кiнцi поля, з маленькою червоною плямою в центрi.

З сiна стирчало кiлька списiв, але жоден з них не потрапив у яблучко.

“Якщо ти зможеш зробити те, що не вдалося нiкому з цих хлопцiв – якщо ти потрапиш у самiсiньку цiль – тодi можеш до нас приеднатися”.

Лицар вiдiйшов у бiк, i Тор вiдчув, що всi погляди прикутi до нього.

Вiн поглянув на стiйку зi списами i ретельно iх роздивився. Вони були набагато кращоi якостi, нiж списи, якi йому доводилося бачити ранiше: зробленi з мiцного дуба, обтягнутi натуральною шкiрою. Його серце шалено калатало, коли вiн зробив крок вперед, витираючи кров iз носа тильною стороною долонi.

Вперше в життi вiн так сильно нервував. Зрозумiло, що йому дали непосильне завдання. Але вiн мусив спробувати.

Тор нахилився i обрав спис – не надто довгий, але й не короткий. Вiн зважив його в своiй руцi – вiн був важким, мiцним. Не такий, якими вiн користувався вдома. Але, тим не менше, вiн пiдходив. Юнак вiдчув, що, можливо, вiн зможе потрапити в цiль.