Шляхами і стежками життя

Проте не могла змиритися з тим, що ii лiтературна зоря вже досягла творчого зенiту i тепер, по жорстокiй вiйнi з фашизмом, поволi згасае, зникаючи за небосхилом скромноi прижиттевоi слави. Брала в руки журнали, якi стосами стояли на полицях, – захiдноукраiнськi, закарпатськi, буковинськi й тi украiнськi, що виходили в Чехословаччинi, в яких друкували ii новели i оповiдання. Передусiм була вдячна львiвським «Дзвонам», де опублiкували оповiдання на евангельськi сюжети. Особливо радiла з появи першоi збiрки оповiдань «Во днi они», яка з’явилася 1935 року в бiблiотецi «Дзвонiв».

Друкувалися вони протягом 1935 року пiд iнтригуючим для украiнського читача Йменням «Лячерда Медина Челi» i викликали велике зацiкавлення майстерним художнiм вiдродженням евангельських легенд, морально-фiлософським осмисленням традицiйних бiблiйних образiв i сюжетiв пiд кутом зору вiрностi, зради, моральних зобов’язань, вiдповiдальностi за порушення клятви, даного слова.

Зцiлений Ісусом вiд прокази Левi, вражений чудом несподiваного видужання, разом iз таким же зцiленим Реувiмом, «що бiльше бачили надприродних проявiв Його досконалоi доброти, що бiльше чули Його святих, опановуючих слiв, – то бiльше з цiлоi душi розумiли й вiдчували блаженнiсть чистих серцем, голодних правди та спрагнених слова Божого, про що говорив Вiн з гори до незчисленного натовпу вiдданих Йому слухачiв»[22 - Королева Наталена.

Без корiння. Во днi они. Quid est Veritas? – С. 204.] («Прокажений»).

Подивованi й захопленi Вчителем, побратими Левi та Реувiм вирiшують назавжди лишитися з Ним, бути разом iз Учителем у добрi й горi, перенести-пережити все, що судилося Ісусовi.

Та поступово згасали поривання слiдувати за Вчителем, вселявся в душi страх за свое життя, закрадалися у свiдомiсть сумнiви пiд впливом нашiптувань ворогiв Ісуса – все це похитнуло певнiсть зцiлених.

«І тодi залишились крила духу, що пiдносили вгору до високого, великого, вселюдського, всесвiтнього». Тепер Левi й Реувiм не вигукували «Осанна!», легко пiдхоплювали осуд, злобу i ненависть, що iх кидали в натовп книжники i фарисеi. «І правда, коли кажуть, що як же Вiн мiг врятувати чужих, коли не було в Нього сили врятувати себе самого! Хiба таки й справдi дав себе зв’язати Месiя? Та ще на те, щоб судили Його погани-римляни?!.