Шляхами і стежками життя

А маврськi iсторики пишуть цiлком iнакше, як iхнi урiвноваженi европейськi колеги, якi вiдзначають лише сухi факти. У маврiв iсторичнi факти завжди переплетенi поезiею, казкою, легендою, яким надаеться однакова вага, як i iсторичним подiям.

Автор-мавр не хоче брати на увагу, що е явища визначнiшi й е дрiбнiшi. Вiн хоче вiрити фантасмагорiям[43 - Фантасмагорiя – вид спектаклю, вигаданого у XVIII ст. у Францii, де з допомогою так званого магiчного лiхтаря показували образи привидiв, скелетiв, демонiв тощо.

Так називають також щось нереальне, галюцинацii та фантастичнi дивакуватi картини.] в тiй самiй мiрi, як i дiйсностi. Для нього варто уваги i цiнне все.

З однаковою повагою автор-мавр пише i про блискучу перемогу маврськоi зброi, i про будування прекрасноi мешiти[44 - Мешiти – мечетi.], i про несподiвано гарну iмпровiзацiю-вiдповiдь поетовi ель-Аммаровi[45 - Можливо, згадуеться арабський поет з Португалii Ібн Аммара (1031–1086).], яку дала йому дiвчина з люду, ослярка Румiкайя, яка потiм стала одною з найблискучiших маврських поеток, що вже е фактом i iсторичною дiйснiстю, а також султаншею Гранади[46 - Гранада – мiсцевiсть в iспанськiй Андалузii; згадуеться ще з 500 р.

до н. е. Гранадський емiрат – остання арабська держава в Європi та остання iсламська держава на територii Пiренейського пiвострова (у 711 р. був завойований маврами).].

Маврський автор перескакуе з факту на факт, не в’яже iх. Дае оповiдання немов окремими уривками. Барвиста, заплутана нaрацiя[47 - Нарацiя (вiд лат.

narratio) – оповiдь, розповiдь. В епiчному творi – спосiб i характер оповiдi.] кучерявиться, як маврський орнамент. Аж втомлюе незвиклого до неi читача. Так принаймнi вiдмiчають своi вражiння французькi вченi. Мене в молодостi чарував цей спосiб оповiдання. Видавався менi пестрою, несподiваною казкою.

Можливо, що звикла на нього, перейняла його, усвоiла та й сама цього не помiчаю. Деякi критики знаходять у моiх працях «жiночу дрiб’язковiсть, як у забарному вишиванню».

Вихована двома вуйками-вченими без жодного жiночого впливу – едина моя тiтка[48 - Ідеться про молодшу сестру матерi Наталени Королевоi Інес. Як згадуе авторка, Інес була лише на 10 рокiв старшою, отже народилася приблизно в 1878 р., а померла в 1904 р. вiд туберкульозу.], старша за мене на 10 лiт, рано вмерла – i я не маю в своiй вдачi питоменних жiночих рис.

Я не вмiю анi шити, анi вишивати. І ще досi, коли потрiбую пришити гудзик – iду до швачки.