Шляхами і стежками життя

], Ібн-ель-Атiра[53 - Ібн аль-Атир, або Ібн аль Асiр (1160–1233/1234) – арабсько-курдський iсторик, середньовiчний просвiтник, iсламський теолог та державний дiяч.], Ібн-Адгарi[54 - Можливо, згадуеться Ібн аль Ідхарi – автор середньовiчного тексту з iсторii Марокко, Алжиру та Іспанii, написаного у 1312 роцi.] чи Акбар-Маджнуна[55 - Вiдомостей про особу вiднайти не вдалося.], напевно б знайшли там чимало моiх «хиб».

Можливо, що вражiння юностi утворили спосiб мого думання.

Серед численних наймень та титулiв мого роду е одно, менi миле: «de Cordova[56 - De Cordova, тобто походить з Кордови.

]».

Маврська Кордова[57 - Маврська Кордова – згадано часи Кордовського халiфату, що займав майже весь Іберiйський пiвострiв.] вiдмiтила мене своею печаткою. Позбутись ii не можу. Як не можу виправити свiй «нечитальний» рукопис, навикнувши за молодi лiта до арабського письма. Вже бiльш як 40 лiт не чую арабськоi мови, забула вже ii, але рукопис лишився подiбний на арабський.

Галицька критика часто рiвняла мене до польських авторiв, шукаючи у мене iхнього впливу. Це непорозумiння повстало з того, що в Галичинi про мене вiдомо було лише одно, що я – римо-католичка. А це для галичан значить, що я – полька. Що, крiм полякiв, е ще iншi народи католицькi, про те Галичина немов не хоче знати. Що мiй батько, Адрiан-Георг Дунiн-Борковський[58 - Дунiн-Борковський Адрiан-Георг – батько Наталени Королевоi; науковець-ентомолог. В. Королiв-Старий у статтi «Матерiяли до життепису й характеристики творчости Наталени Королевоi» писав, що вiн, «син Адама, розстрiляного за повстання [18]63 року, здаеться, у вiцi 24-х лiт, справдi був шляхотний чоловiк.

Дуже освiчений, цiнений i в Нiмеччинi спецiялiст-ентомолог… Ставився до Н[аталени] як до любого молодого приятеля. Нiколи й нiкуди ii не навертав, в тiм числi й до украiнства. Помер у Киiвi, у великiй матерiяльнiй скрутi р[оку] 1926-го. З галицькою вiткою своiх кревнякiв не мав найменчого контакту» (див. архiв редакцii журналу «Нова хата»: ІА Украiни у Львовi. – Ф. 323. – Оп. 1. – Спр. 42).], був поляк та ще й син польського повстанця з 1863 року[59 - Ідеться про польське нацiонально-визвольне сiчневе повстання 1863 р. у Росii, яке охопило Польщу, Литву, частково Бiлорусiю та Правобережну Украiну. Причиною повстання стало прагнення польського народу здобути нацiональну незалежнiсть i вiдновити державнiсть.