Шляхами і стежками життя

Молодий iберiйський гранд, за канонами класичного авантюрного роману, потрапить у полон до «невiрних» – до сарацинiв, де потоваришуе-побратаеться з таким самим полоняником – украiнським козаком, волинським шляхтичем Адамом Дунiним-Борковським. І тут Наталена Королева зрощуе iспанську гiлку свого родоводу з украiнською – родоводом свого батька, графiв Дунiних-Борковських.

Їi майбутнiй батько, гоноровий шляхтич Адрiан-Юрiй Дунiн-Борковський, познайомився iз родовитою iспанкою Марiею-Кларою де Кастро Ляцерда i Медiнацелi Фернандес де Кордоба i Фiгероа на курортi Бiяррiц у Францii, одружився з нею i перебрався до Іспанii, де прожив у ii маетках три роки.

Саме в мiстечку Сан-Педро де Карденья, що неподалiк мiста Бургоса на пiвночi Іспанii, i народилася 3 березня 1888 року дiвчинка, якiй подарували iм’я ii небесноi заступницi – iспанськоi святоi Наталени (в земному життi звичайноi пастушки з Пiренейських гiр). Повне iм’я, дане iй при хрещеннi, – Кармен-Фернанда-Альфонса-Естрелла-Наталена.

На четвертий день свого життя новонароджена втратила матiр, внаслiдок чого Наталена стала единою спадкоемницею славетного iспанського роду Медiнацелi-Ляцерда.

Подружне життя ii батькiв i до народження Наталени було травмоване сварками, тому зразу ж пiсля смертi дружини опечалений i невдоволений народженням доньки граф Адрiан-Юрiй Дунiн-Борковський подався у свiти – в Індiю, Африку та на Цейлон. З науковою передусiм метою. Був знаним ентомологом, мав цiннi збiрки-колекцii метеликiв. Заради набуття рiдкiсного екземпляра вирушав у небезпечнi подорожi, мiг роками шукати унiкальний вид метелика, як це було з ним у Сахарi, коли вчений два роки чекав на появу метелика Антiмахуса.

Потрiбно зауважити, що цей рiдкiсний метелик лише тодi спускався з високих пальм на землю, коли випадали дощi. Адрiану Дунiну-Борковському пощастило заволодiти аж трьома екземплярами Антiмахуса. І коли працiвник росiйського посольства в Парижi (також пристрасний ентомолог-любитель, до того ж родом iз Волинi) допомiг Дунiну-Борковському повернути конфiскованi царським урядом маетки, вдячний граф подарував дипломатовi один екземпляр Антiмахуса зi своеi колекцii. Оскiльки Адрiан Дунiн-Борковський мав французьке громадянство i не бажав жити на територii Росiйськоi iмперii, вiн запропонував росiйськiй владi на вирученi вiд продажу його маеткiв кошти побудувати в Украiнi притулок для старих людей i невилiковно хворих. Царський уряд упродовж двох рокiв розглядав це клопотання i врештi-решт вiдмовив.