Шляхами і стежками життя

Цього вечора Еугенiо не блукав Мадрiдом, дарма що Мадругада[161 - Мадругада (iспан. madrugada) – свiтанок.] – нiч на Велику п’ятницю з ii цiлонiчними – аж до рана – процесiями[162 - Мова про традицiйнi процесii в Іспанii протягом Страсного тижня (Семанта Санта). Ритуал полягае в тому, що з церкви виносять i проносять мiстом на спецiальних ношах фiгури Ісуса або ж Дiви Марii. Інколи на цих ношах створюють цiлi скульптурнi композицii, якi вiдтворюють сцени Святого Письма. Бути серед носiiв – велика честь для вiруючих мешканцiв (попри те, що ношi iнколи бувають надзвичайно важкими) i знак щирого каяття.

Процесiя тривае близько 6 годин (з перервами для вiдпочинку) i долае шлях вiд приходу окремого братства до головного собору мiста.] – викликала з дому майже все населення мiста.

В натовпi мiшаються гранд i продавач води «галлего»[163 - Галлего, висловлюемо – «гальего», мешканець найвбогiшоi еспанськоi провiнцii Галiсii (Н. К.).], гнучкий, з рухами хижака, гiтано, дама в чорнiй мережанiй мантiльi й пишна на свою барвисту шаль «маха»-«маноля»[164 - «Маха», чи «манола», – елегантка-чепуруха з люду, в якiй сконцентровано все специфiчно еспанське, починаючи з мальовничого одягу i кiнчаючи виразами мови (Н.

К.).]. В повiтрi кучерявляться мелодii iмпровiзацii – «саети»[165 - Saeta – «стрiла», спiв-iмпровiзацiя, яка iмпровiзована тут же, на мiсцi – слова i мелодiя (Н. К.).], розпливаючись широкими кругами, як кола на водi.

Процесii проходять одна за одною, зi статуями Святоi Дiви, вкритими дорогоцiнностями, зi статуями Христа, закрiвавленими, аж страшно на них дивитись, але пишно одягнених до вишиваних золотом оксамитових шатiв.

Згучать спiви, мерехкотить золото вишивок та дорогоцiнностей на святих зображеннях, стелиться фiмiам, палають свiчки в руках закаптурених[166 - Тобто в каптурах – гострокутних головних уборах iз прорiзами для очей (вiд iспан. capirote – капюшон).] «членiв братств» – «назареньос»[167 - Назареносами називають тих, хто у згаданiй ранiше процесii пiд час Страсного тижня несе свiчки попереду нош-платформ зi скульптурами Ісуса Христа та Дiви Марii.

]… Марширують, вiдбиваючи крок, когорти багато одягнених «римських воякiв» в шоломах з перами. Аж не знати: чи то християнськi процесii, чи старопоганськi «мiстерii» вiдбуваються…

Але Еугенiо серед натовпу нема. Йому хочеться бути самiтньому, як втомленому мандрiвниковi, який нарештi прийшов додому. Вiн всмiхаеться до розгорненого листа, як до живоi iстоти.