Сон тіні

Я говорила добре по-чеському, лише з легким чужинецьким акцентом, що трапляеться часто з чехами, якi народились на чужинi. Вiн нiяк не мiг навчитись. Лише за довгий час навчився добре по-чеському писати, так, що навiть писав до чеських часописiв, особливо до дитячих видань. Але говорив завжди так, що я мусила «перекладати» чехам його «чеську» мову. Кочка (кицька, кiшка) або чочка (сочевиця) звучала для нього однаково.

І не раз я щиро смiялась у ресторацii, перекладаючи здивованому офiцiантовi, що «цей пан замовляе собi сочевицю, а не кiшку iз квашеним огiрком».

Знайомство наше закiнчилось тим, що в роцi – здаеться, 1923! – ми побралися».

Королiв найбiльше спричинився для украiнiзацii Наталени. Але вiн також став причиною того, що бiографiчнi вiдомостi про письменницю надто заплутанi, iснуе кiлька ii автобiографiй, де трапляються значнi розбiжностi. Письменниця пояснювала це тим, що ii бiографiю «пiдганяв чоловiк, бажаючи мати з неi украiнку». Вiдтак у деяких своiх творах вона приховувала свое неукраiнське походження.

Треба сказати, що тодi як у Польщi украiнцi не мали змоги вiдкрити свого вищого учбового закладу, чехи поставилися до iхнiх проблем з розумiнням i дозволили кiлька таких закладiв. Таким чином Василь Королiв влаштувався викладачем до Украiнськоi господарськоi академii в Подебрадах, а що цiеi платнi не вистачало, то писав, малював iкони й розмальовував церкви на Закарпаттi. Оскiльки Наталена теж захоплювалася малярством, то радо йому допомагала.

«Я тодi викладав у Господарськiй Академii в Подебрадах, але жив з дружиною в селi, пiд Прагою, – згадував Василь Королiв.

 – В тiй добi все, що могли ми заробити, ми виплачували за зробленi в Чехах видання товариства «Час» та iншi, щоб не осоромити перед чехами украiнського iменi. Злиднi тисли нас так, що треба було кидатись на заробiток кожноi корони…»

Але незабаром вдалося видати вiдразу кiлька книжок, отримати гонорар, розрахуватися з боргами i наприкiнцi 1920-х рокiв придбати будиночок у мiстечку Мельнiк.

Наталенi пропонували викладати на кафедрi египтологii в Празькому унiверситетi, але вона вiдмовилась i остаточно вибрала лiтературу. Король Альфонсо XIII пiсля революцii в Іспанii втратив трон i, переiхавши до Австрii, кiлька разiв провiдував приятельку своеi юностi.

Пiд час нiмецькоi окупацii Чехii настала важка пора. Ольга Кисiлевська у своiх спогадах цитуе лист Василя Королiва: «Питаете, що робимо. Переважно обое малюемо й дуже мало пишемо.