На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сон тіні». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Исторические приключения. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сон тіні

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Сон тіні, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сон тіні. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Наталена Королева) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Наталену Королеву (1888–1966) називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею світової теми, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Саме її життя – це вже чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все – таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання, карколомні воєнні пригоди…
Батьком письменниці був граф Адріян-Ґеорґ Дунін-Борковський зі старовинного українського шляхетського роду, одна гілка якого сполонізувалася, а друга – збагатила козацьку старшину.
Мати походила з не менш старовинного іспанського роду і називалася Марія-Клара де Кастро Лячерда Фернандес де Кордоба де Медіначелі і Фіґероа.
Відома авторка неодноразово перевиданих «Легенд старокиївських» Наталена Королева написала кілька історичних повістей і романів, які, на жаль, і досі не всі знайомі сучасному читачеві. Але це справа часу.
До цього видання увійшли два романи, події яких відбуваються за часів римського імператора Публія Елія Адріяна (117–138).
Роман «Сон тіні» був виданий у 1938 році і востаннє перевидавався у 1991-му. Натомість його продовження – «Останній бог» – залишалось у рукописі в празькому архіві і зараз видається вперше.
Сон тіні читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сон тіні без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Танцюристка була весела й спiвала свою нову композицiю.
Цесарки нiби тiльки й чекали на цей мент: ураз, прожогом полетiли на звук Ізiного голосу.
– О, сьогоднi тобi не треба нагадувати чи бажати. Радуйся! – крикнула iй вiд фонтана грекиня.
– Радуйся й ти, Геленiон! Як же ж менi не спiвати, коли менi трапилось чудо.
– Навiть чудо?
Ізi повисла на шиi Гелене, що саме набирала воду з басейну фонтана, й закрутила грекиню з собою. Геленiон випустила з руки амфору, i вона, захлинувшись водою, пiрнула в басейн.
– Я бачила Ероса! Ероса! Ероса! Самого Ероса – бога кохання! – звiрила Ізi причину своеi радостi.
– Уже? – роблено поважно спитала грекиня.
– Тобто як: уже?
– Бо це «чудо» мусить статись iз кожною дiвчиною. Але ж чи не закороткi в тебе крила, цикадо, на Ероса?
– І от! Вона нiчого не розумiе! І взагалi з тобою не можна говорити поважно.
– Ну, не ображайся. Лiпше скажи, в чому справа. Та не сип! – стримала грекиня танцюристку. – Афра щойно iх нагодувала. Ну, розповiдай, – додала ще раз i нахилилась, щоб виловити з басейну потонулу амфору.
Ізi тим часом вже накладала дерев’яного вугiлля до переносноi жарiвнi й розповiдала:
– Ти знаеш, Геленiон, як менi огидно на оргiях, коли вони пiдходять до кiнця. Такi бруднi обличчя гостей – аж страшно. Немов мертвi – з того боку, що повернений до вранiшнього свiтла. А друга половина, хоч i жива, але теж нiби змагаеться зi смертю. В перервi, коли ми, хореi, виходимо мiж гостей, до мене почав чiплятись череватий римський сенатор.
– Гарний?
– Нема слiв. Менi аж язик одерев’янiв.
– Що ж вiн тобi казав?
– Запитав: хто я.
– Та що ж: не пiзнав, що ти хорея з балету? А ти йому?
– Я сказала, що я – Ізi з Мареотiсу.
– Мала б ще додати: за Мiсячною брамою.
– Стривай. Звiдси ii не впiймаеш.
Ізi вмить скинула з себе тунiку, розв’язала сандалii i стрибнула в басейн.
– Маеш. Це добре: буде менi замiсть вiдпочинку. Менi так хочеться спати! А все нема коли!
– Тож розповiдай про свого Ероса, – цiкавилась грекиня. – Про що питався ще?
– Питався, з ким я живу, чи маю батькiв, родину.









