На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сон тіні». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Исторические приключения. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сон тіні

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Сон тіні, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сон тіні. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Наталена Королева) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Наталену Королеву (1888–1966) називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею світової теми, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю у нашій літературі. Саме її життя – це вже чудова підстава для створення захоплюючого серіалу, де є все – таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання, карколомні воєнні пригоди…
Батьком письменниці був граф Адріян-Ґеорґ Дунін-Борковський зі старовинного українського шляхетського роду, одна гілка якого сполонізувалася, а друга – збагатила козацьку старшину.
Мати походила з не менш старовинного іспанського роду і називалася Марія-Клара де Кастро Лячерда Фернандес де Кордоба де Медіначелі і Фіґероа.
Відома авторка неодноразово перевиданих «Легенд старокиївських» Наталена Королева написала кілька історичних повістей і романів, які, на жаль, і досі не всі знайомі сучасному читачеві. Але це справа часу.
До цього видання увійшли два романи, події яких відбуваються за часів римського імператора Публія Елія Адріяна (117–138).
Роман «Сон тіні» був виданий у 1938 році і востаннє перевидавався у 1991-му. Натомість його продовження – «Останній бог» – залишалось у рукописі в празькому архіві і зараз видається вперше.
Сон тіні читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сон тіні без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Ти знаеш Лiзiевого раба, кухаря Екзуперiя?
– Екзуперiя? Це чи не той дивак, що говорить тiльки з цапами? А до людей не озиваеться?
– Його. Але не такий вiн i дивак, як удае.
Стробус показав пальцями, нiби рахуе грошi.
– Я цим способом враз видобув iз нього мову. Сьогоднi зранку вiн буде сам на весь дiм, бо всi ж пiдуть зустрiчати августу. То е нагода докладно оглянути iнзулу Лiзiя. Менi йти не годиться: кожен знае, чого фiлософ Стробус задивляеться на чужi вiлли. То я попередив Екзуперiя, що ти хочеш купити якiсь вази та статуi.
– А е купець? Хто?
– Страшна таемниця. Анi мур-мур. Хризiс, гетера, хай вона чхне щасливо.
– Та що ти говориш, фiлософе? Вiн же на неi й промарнував всi батьковi маетки!
– Ну, скажiм для прикладу, не тiльки на неi. Але ж i Хризiс мала з того двiйко гранатових зерняток. Твiй же улюблений Арiстофан не дурно сказав, що ваша сестра «три мiни позичить, а дванадцять нарахуе». Дурний Лiзiй позичав у Хризiс.
– Кулешик на столi! – покликала Ізi.
– Дякую, я вже снiдала. Здивував ти мене, Стробусе. Справдi, треба щось робити. До речi, ти згадав Арiстофана. Вiн-бо ще каже: «То бараняче життя – жити й нiчого не робити».
– А ти ще додай вiд себе: i не заробити, – всмiхнувся фiлософ.
– Кулешик – як амброзiя. Хоч би й самому цезаревi. Кажуть, що вiн харчуеться, як ми, вбогi фiлософiй: оливки, свиняче сало, кулiш. Але Ізiн – загарячий i просить ще трохи солi.
Ізi метнулась по сiль.
– Чуеш, малярко? – приглушив Стробус мову.
– Хiба ж менi треба казати двiчi те саме? Це ж тобi не твоя цезарейська школа. Лише скажи: де зiйдемось? Чи ти будеш з Ізi у Евное?
– Хiба й ти пiдеш зустрiчати августу на Колюмнадах? – здивувалась Ізi, повертаючи з сiллю.
– Не на розривки, а новi орнаменти оглянути, що будуть на римлянах.
– І не самi орнаменти, – додав Стробус – Не шкода очей i для Адрiана.
– Менi жаль, що я не можу. Треба у школу
– Все встигнеться. Таки ж не щодня трапляеться побачити цезаря. Особливо такого, що бувае раз на кiлька столiть, – озвався Стробус.
У брамi стояв Квакус, тримаючи на плечi коша, з якого висiла зелена кропива.









