Три хрестики Аліє

Це честь – порiднитися з онуками славетного Чингiз-Хана, i далеко не кожна родовита татарка отримуе таку можливiсть!

– Так, батьку, – покiрно схилила голову Aлiе Ханим, не маючи що сказати у вiдповiдь i ледь стримуючи зрадницькi сльози. – Дозвольте, я пiду подiлюся радiстю з матiнкою?

– Добранiч, ластiвко мого сералю!

Халiль-бей простягнув для поцiлунку свою руку та задоволений попрямував у своi покоi. Алiе ж iз важким серцем i мiцно стиснутими кулаками пiшла до гарему.

Фатьма була в своiх покоях. Напiвлежачи на розстелених на долiвцi килимах, вона вишивала срiбними нитками бiлоснiжну чадру, пiдсвiчену мерехтливими вiдблисками масляноi лампи.

– Не iнакше менi весiльну хустку готуеш, – похмуро сказала Алiе, розташовуючись поруч на подушках.

Красива знiжена жiнка, байдуже що в лiтах, прибрала з лоба неслухняне русяве пасмо та загадково посмiхнулася.

– А хiба не час тебе замiж вiддавати? Засидiлася ти в дiвках, до того зараз саме випала слушна нагода.

Голос Фатьми лився так спокiйно й рiвномiрно, нiби дзюрчання повноводного струмка.

Та й уся вона була спокiйною та врiвноваженою, iз м’якими рисами обличчя, яке майже не ворушилося, коли жiнка говорила, тонкими пальцями, що жодноi митi не вiдривалися вiд вишивання, i навiть застиглим поглядом, у якому, однак, ще можна було вловити iскру життя.

Цей удаваний спокiй дратував Алiе ще сильнiше. Ба, бiльше – вона згадала свiй полуденний вiзит до шляхтянок i з жахом усвiдомила, що стае вiдчутно схожою на матiр.

– То ти все знаеш про цього старого Гирея, у гаремi якого я проживу решту свого життя? – спитала вона роздратовано, уже не стримуючи свiй гнiв.

– Гарем хана – це не в’язниця. Так, порядки в нього бiльш суворi, нiж у нашому домi. Його дружини не ходять купувати крам на ринок. Їм не дозволено гуляти мiстом наодинцi та заводити розмови з ким заманеться. Але в них е безлiч iнших розваг i привiлеiв! Пам’ятаеш, сестра Гизи Гiрея сама приймала послiв? О, звичайно, невеликi шанси, що ти народиш хану спадкоемця, – у нього вже п’ятеро синiв, – але навiть четверта дружина може стати шиею хана i крутити, куди завгодно! Я ж теж колись була лише рабинею…

– Четверта дружина?! І це говориш менi ти! Мамо! Ти, яка народилася в краю, де дiвчата самi сватаються до хлопцiв… Це ж ти розповiдала менi про те, якi вiльнi в Украiнi жiнки, гордi, незалежнi вiд чоловiкiв…

– Але iм i працювати доводиться на рiвнi з чоловiками! – несподiвано рiзко заперечила Фатьма, нiби прокидаючись вiд сну.