Справа майстра-червонодеревника

Менчиць недовiрливо подивився на старого слiдчого, повiльно пiдвiвся i пiдiйшов до шафи. Звiсно, шухляди схожi одна на одну, але вiн точно бачив, куди Тарас Адамович поклав аркуш, який передала йому Мiра. Цiкаво, що вона написала? Ситуацiя схожа на дурний жарт, але таким же абсурдним виглядав й iнший слiдчий експеримент, коли вони намагались якнайшвидше спуститися з сьомого поверху готелю «Прага». А пошук цiнних паперiв у шухлядах шафи – теж спосiб пiдтвердити версiю слiдства чи то просто жарт слiдчого, що нудиться у вiдставцi? Хоча iз сусiдами, яких вбивають через меблевi гарнiтури не знудишся.

Менчиць простягнув руку до шухляди, на яку звернув увагу вiдразу – третiй ряд згори, друга вiд початку – i потягнув за ручку. Шухляда плавно висунулася, вiн зазирнув усередину й остовпiв.

– Що там? – спитала Мiра.

– Нiчого, – повернувся до неi учасник експерименту, а потiм зиркнув у бiк Тараса Адамовича, – невже я помилився… Чи можна вiдчинити iншу?

– Яку забажаете, – ввiчливо мовив господар будинку.

Молодий слiдчий вiдкрив сусiдню, потiм – кiлька шухляд iз нижнього ряду, постукав по стiнцi, спробував натиснути на дно у першiй шухлядi, а потiм – i в тiй, що була сусiдньою по лiву руку вiд першоi.

– Є якийсь секрет… загадка.

Горенко уважно спостерiгав за його рухами, здаеться, стежив за кожним. Пiд його поглядом Менчиць вiдчував, як його власнi рухи стають дедалi незграбнiшими. Врештi, вiн повернувся до присутнiх i сказав:

– Боюся, заберу у вас забагато часу, простукуючи кожну щiлину.

– Є кiлька шляхiв, якi допоможуть зекономити час, – промовив Тарас Адамович.

– Наприклад? – поцiкавився Менчиць.

– Ви можете запитати у того, кому вiдома загадка картотечноi шафи.

– Тобто у вас?

– Так. Або…

– У майстра, який виготовив шафу… – прошепотiла Мiра.

– Так, – пiдтвердив ii слова Тарас Адамович, – у майстра.

Горенко вiдкинувся на спинку крiсла – Мiра бачила його профiль i руку, якою вiн сперся на м’яке бильце. Пiлот запитав:

– То майстер не схотiв iм вiдповiсти…

– Чи просто не змiг – вiн же мiг просто не знати, у якiй з його шаф i що саме сховав замовник.

– То що саме вони могли шукати?

Тарас Адамович повiльно стенув плечима:

– Хтозна. Припускаю лише – щось значно дорожче за тi кiлька сотень карбованцiв, якi полiцiя знайшла у скринi мертвого Семена Нечипорука, майстра-червонодеревника, який умiв робити шафи зi складними механiзмами сховкiв i секретних панелей.