Справа майстра-червонодеревника

Цiкаво, син Тараса Адамовича – теж слiдчий? Чому вiн поiхав? Чи листуеться з батьком? Мiра обережно перебрала у думках спогади про кореспонденцiю, що ii отримував господар будинку на Олегiвськiй, не згадала жодного листа, що мiг бути вiд сина. Торкнувши пальцями клавiшi староi друкарськоi машинки, якiй Тарас Адамович дав iм’я, подумки додала: «А вiн знае?».

Естер – як, зiзнався нещодавно власник машинки, – iм’я, що колись належало не дружинi старого слiдчого.

Вiра прикрашала ялинку, як звикла це робити у тiтчиному будинку у Варшавi.

Колись вони так само убирали рiздвяне дерево до свят iз матiр’ю – спочатку розвiшували рум’янi яблука, потiм – апельсини та мандарини на червоних гарусних нитках. По яблука Тарас Адамович уже пiшов, тож зараз Вiра обережно розвiшуе яскравi оранжевi плоди i iхнiй запах змiшуеться iз запахом хвоi та вина. Балерина пурхае навколо ялинки, нiби танцюе – лишае на гiлках горiхи у срiблi та золотi. Ось повернувся господар – тепер дiвчина зможе додати на гiлки важкi червонобокi яблука. Вона вiдходить кiлька крокiв назад, до камiна, пiдхоплюе зi столу келих та оцiнюе свое творiння. Зробивши ковток, Вiра завважуе:

– Не вистачае хлопавок. Але добре, що е цукерки.

Тарас Адамович накупив цукерок у кращих кондитерських Киева – був i в «Семаденi», i в кондитерськiй «Жорж». Вiра узяла до рук шоколадного сажотруса, усмiхнулася, повiсила його мiж яблуком i мандарином. Господар будинку простягнув iй кошик iз пряниками на ягодах та меду.

– Є ж ще iграшки, – мовила старша сестра.

– Я пам’ятаю, – безтурботно вiдповiла молодша, прив’язуючи стрiчку до чергового пряника.

Пiсля пряникiв i цукерок урештi настала черга для керамiчних янголят i крихких скляних куль. Їх Вiра розвiшувала з особливою обережнiстю. Наостанок – час свiчок, чий золотий вiск повiльно стiкае, як мед. Ялинка сяе. Вiра, здаеться, щаслива. Чи нi?

– Як справи з вашим новим розслiдуванням? – запитала балерина, пiднiсши трiпотливий вогник до гнота останньоi свiчки. Вiдблиски вогню торкнули обличчя дiвчини, заграли iскорками на сподi очей.

Чому вона запитуе? Що хоче дiзнатися? Зазвичай Вiра запитувала про чергове розслiдування, аби лише пiдтримати розмову. Однак зараз тем для пустопорожньоi балаканини вдосталь. На носi новорiчнi бали, балерина може говорити про них годинами, роблячи павзи хiба лиш на те, щоб набрати в легенi повiтря. Вiра шие якусь особливу сукню для балу в будинку Дворянського зiбрання, здаеться, кольору оливи.