18+: Парафрази й переклади. Книга 1

Була царицею гарему

жеж черкесiйка, бо вона

султану сина народила.

На мене лютилась, шипiла —

пан ся зi мною утiшав.

В саду мене вiдслiдкувала,

юж дряпала, волосся рвала,

була би вбила без ножа.

Мi шию обiруч стискала.

Ледь вирвалась. Вона услiд:

– Ти – м’яса проданий кавалок,

зрадливе стерво, сучий плiд!

Тобi рiвнятися зi мною?!

Сховалась я в моiм покоi,

дивлюсь в люстерко… На щоцi —

о жах! – подряпини кривавi!

Менi тепер не до забави…

Ще й на обох руках синцi!

Король ся нудив тоi днини,

за мною евнуха прислав.

Я показала ему спину,

вiдмовилася, не пiшла.

Юж пан уперто вдруге кличе.

Пiшла. Уздрiв мое обличчя.

– Як? Ти з подряпаним лицем?!

Так ось чому iти не хочеш!

Менi доправить перед очi

негайно Гасекi Гуррем!..

Мене побачила й вiдразу:

– Жалiтись, бачите, прийшла!

Ти – проданий кавалок м’яса

i е, i будеш, як була!

– То я ii сюди спровадив, —

король спинив, – я хочу знати,

що межи вами там зайшло?

– Зайшло? Про що мiй пан питае?

Немов того нiхто не знае,

куди слов’янку повело!

Я королевича вродила,

ти тiшився, пишався ним.

Слов’янка ж короля вiдбила,

король мене вiдсторонив.

Я у гаремi королiвна,

та мавпа-сте менi не рiвня,

ти лiпше жабу покохай!

– Щоб з iншими ти не рiвнялась

i тiльки першою вважалась,

до сина нинi вирушай!

Вiдтак скiнчились дикi iгри,

щоб я жорстоко не карав,

найвища будеш з-помiж iнших

в Магнесii, – король сказав.

Та втямила, що зле вчинила,

забiдкалась, сльозу пустила,

я була схильна до жалю.

Та юж удвох нам буде тiсно,

вродити сина маю, звiсно,

йому дорогу простелю.

14

Як-ем ся кшталтувала далi

Вiдтак, мiж королем i мною

не було бiльше перепон.

Я упiрнула з головою

в науки. Ставила на кон

знання, не тiльки куншт лобовi,

купалася у вiршах, в словi,

а ще у безлiчi наук.

Арабську вчила i турецьку,

а ще до того трохи грецьку,

не випускала книги з рук.

Ми часто й довго говорила

на рiзнi теми з Валiде,

вона багато пояснила.

Питаю якось: – Розум де

жiночий мiститься, ти знаеш?

– А ти чому про це питаеш?

– У стегнах розум, поясни,

про це ось пише Аль-Кабiрi…

– Ну, це неправда в повнiй мiрi,

не в стегнах – в лонi, помiж них.

Замолоду же мислить лоном,

повiр мi, кожна, я права.

Леч як спаде жаги корона,

вступае в силу голова.