18+: Парафрази й переклади. Книга 2

– Удвох ми будем правити свiтами!..

Убий обох! Іди в палац!

– Іду!

12

І була нiч великого кохання…

Ця сьома нiч… Для Суламiф остання…

Пестощi були безмежно нiжними

І тихими, мов шерехи трави.

Немов журба яка лягла над ними,

Неначе янголи читали молитви?.

Обiйми i цiлунки соромливi,

В задумливостi дотики цнотливi.

– Як зветься та зоря, – дiвча питае, —

Що мае голубий привабний вид?

– Туди душа по смертi вiдлiтае.

Священна зiрка. Маги звуть Сопдит.

– Ти вiриш цьому, царю мiй коханий?

Цар тихо був, i лиш його дихання

Дiвчи?на вiдчувала на волоссi.

– Можливо, ми побачимося там,

Коли помремо… Хай би це збулося…

Коханий, не мовчи, вiдкрий вуста.

– Життя людське коротке. Час безмежний.

Вiки вiкiв минають, як належно.

Померлих, Суламiф, земля приймае,

Із грунту колос пророста зерном,

Людина хлiб одвiку споживае —

Повторюеться все iзнов, iзнов…

Комахи, риби, птахи, звiрi, люди…

Кохана, так було завжди i буде.

Повторимось, повiр, i ми з тобою

У цьому кругообiгу життя.

Зустрiнемося, зведенi судьбою,

Та не спiзнаемось, хоч нашi почуття

У захватi охоплять нашi душi…

Ми вже стрiчалися, сказати мушу,

Лиш не дано цього нам пам’ятати…

– Нi! Це не так, мiй любий царю, нi!

Тiеi ночi в лозах винограду

Ти, Соломоне, пригадавсь менi.

Тодi тобi на чуб роса упала…

Мiй любий, я тебе впiзнала i згадала.

І страх, i радiсть серце охопили!

Скажи, я запитаю, це не грiх:

Як раптом завтра я зiйду в могилу,

Чи ти згадаеш бiдну Суламiф?

Цар Соломон кохану пригортае:

– Не говори так! Чути не бажаю!

Ти обрана, ти справжня, ти цариця

Душi моеi.

Тебе не вiзьме смерть. Тобi кориться

Лиш буде Соломон, тобi однiй.

Звук мiдний раптом затремтiв над свiтом

І довго коливався у повiтрi.

– Це таiнство скiнчилося у храмi, —

Промовив цар.

– Який тужливий звук…

Жах ухопив кiстлявими руками…

Дурне передчуття смертельних мук…

Смерть дивиться порожнiми очима…

Врятуй мене обiймами своiми!

Вiзьми голiвку на свое рамено,

До серця свою любку пригорни.

– Не бiйся смертi, мила, йди до мене,

Сумнi думки любов’ю прожени.

На ложi в цiлiм свiтi лиш однi ми…

Повiм про фараона Суссакiма.

І про чуднi дива Вакрамадитья[14 - Вакрамадитья (Вiкрамадитья) – у перекладi – сонячний поступ, крок, сила, мужнiсть.