18+: Парафрази й переклади. Книга 2

Одне з найзнаменитiших царських iмен в iндiйськiй iсторii. Це iм’я стало символом i титулом, багато хто з наступних правителiв приеднував його до свого iменi.],

Байки краiни давньоi Офiр,

І про царя Давида[15 - Давид – один з найвiдомiших персонажiв Бiблii, другий цар Давнього Ізраiлю. Народився у Вiфлiемi 1035 р. до н.е., автор псалмiв. Батько Соломона.] славнi битви…

Кохання сильне, як i смерть, повiр.

– Коли твiй голос чую, я радiю,

Тебе одне лиш попросити смiю…

– Я виконаю всi твоi бажання,

Проси мое життя – вiддам тобi.

– Мiй царю, – посмiхнулась, – завтра зрання,

Як тiльки сонце розпочне свiй бiг

Й розтане повен мiсяць безпорадно,

Прошу тебе, ходiм на виноградник,

Туди, де мою душу взяв руками.

Там нашi кедри, кипариси там

Шумлять привiтно кронами над нами…

Там знову пестощi тобi вiддам.

І ще вуста до вуст не доторкнулись,

Як Суламiф злякалася, сахнулась.

Зiп’явсь на лiкоть i примружив око

Цар Соломон: – Що сталось, Суламiф?

– Там хтось iде… Я чую чиiсь кроки…

Мiй любий царю, ми тут не самi.

Тривоги струни в темрявi напнулись,

Аж раптом дверi рiзко розчахнулись…

– Хто там? – володар вигукнув гортанно,

Та Суламiф – прожогом до дверей.

Тiнь у проходi грiзна невблаганно,

Немов у бiй, хитнулася вперед.

З мечем вправлявся Елiав умiло —

Пробив короткий меч дiвоче тiло.

Упала Суламiф з легеньким криком…

Цар Соломон мерщiй вогню додав…

Навпроти Елiав з безумним ликом

У пройму по-злодiйськи вiдповзав.

В очах у Елiава жах безмежний,

У Соломона – лють беззастережна.

У вбивцi думка – утекти до храму…

– Примусив хто тебе? – цар запитав.

– Цариця Астiс… – цокотiв зубами…

Цар те почув, що i без нього знав.

– Ти не сховаешся у храмi Божiм,

Іди з моiх очей, скажи сторожi

Хай стереже тебе…

Мерщiй в палати.

Прибiгли царськi друзi, лiкарi.

– Володарю, ii не врятувати, —

Вiдразу старший лiкар застерiг, —

Меч вийняти – й злетить душа дiвоча…

Отямилось дiвча, вiдкрило очi.

– Я хочу пити, – в тишi ледь почулось, —

Менi нутро, немов огнем, пече…

До Соломона кволо усмiхнулась,

І з нього бiльш не зводила очей…

– Я вiрю, що кохання нездоланне…

Отак були удвох, цар i кохана,

Оголена, скривавлена, безмовна

Прекрасна Суламiф i Соломон.

Скарбниця всього свiту безкоштовна

Проти життя.