18+: Парафрази й переклади. Книга 2

В страшному снi немов,

Цар на колiнах у кривавiй пiнi…

Всi зникли iз покою, наче тiнi…

Заговорила Суламiф: – Мiй любий,

Коханий, незрiвняний мiй, – крiзь бiль, —

Єдиний ти серед усього люду,

Я всiм еством належала тобi…

Тобi я вдячна за усе безмежно…

Ти вiв мене, наiвну, обережно

У край любовi… Дай поцiлувати

Твоi прекраснi руки… До тих пiр

Вiд вуст iх не дозволю прибирати,

Поки не затуманиться мiй зiр…

Я дякую тобi за твою вроду…

Я твою мудрiсть, мов джерельну воду,

Пила досхочу… Хоч в якусь хвилину,

Коханий царю, ти згадай мене,

Ту, сонечком обпалену дiвчину…

Твою рабиню… Смерть хай омине

Тебе ще довго…

Цар в задумi мовив:

– Допоки в свiтi житиме любов,

Твое iм’я, як благодiйне слово,

Звучатиме, кохана, знов i знов…

Нiч темнi шати по землi збирала,

А на свiтанку Суламiф не стало.

Умився цар. Хiтон у скарабеях

Вдягнув. Потому пiдiзвав Ванею.

– Пiдеш, на смерть скараеш Елiава, —

Сказав спокiйно.

– То ж внук мiй! Не вчини таку неславу!

Менi таке зробить… Хоч сам помри!

Та й Елiав у храмi заховався…

– А ти моiх наказiв не цурався,

Коли я наказав убити брата,

Адонiю. Ну! Очi пiдведи…

Ванею, нинi мусиш стати катом.

Старий мовчав. Цар лиш кивнув: – Іди.

Сказав начальнику палацу Ахiссару:

– Для Астiс легкий збуток смертна кара.

Я не встерiг ii пiдступну вдачу,

Що в ii серцi ненависть живе.

Мене цариця бiльше не побачить,

До батька у Єгипет хай пливе.

Усiх спровадив Соломон. Кохана дiва

Лежала мертва. Тепла ще. Красива.

Цар сумно юним тiлом милувався…

Усмiшка ще лишилась на вустах…

Чола торкнувся пальцем та й подався…

На серцi туга i душа пуста.

Первосвященика минув. Пройшов до зали.

Царя у тишi писарi чекали.

Трон в позолотi. Сiв, як i належить.

Заплющив очi. Та всього на мить.

Завмерли писарi. Уважно стежать.

Ледь чутно мовив Соломон: «Пишiть:

Поклади мене, як печать на серцi твоему,

як перстень на руцi твоiй,

бо сильна, як смерть, любов

i жорстокi, як пекло, ревнощi:

стрiли iхнi – стрiли вогненнi…»

Цар писарiв вiдправив, i по тiм

У суднiй залi був на самотi.

Іван Бунiн

Вiзитнi картки

По Волзi осiннiй непоспiхом бiг пароплав,

Цигикала чайка самотня на зламi крила,

Вiтер холод ганяв i прапор трiпав на кормi,

Береги порудiлi пообiч лежали нiмi.