Пустоцвiт

Щоправда, невисокого чину, але офiцер… І постраждав вiн зовсiм не вiд вовчих зубiв, а явно вiд рук людських. Вiд озброених рук – врахуй це. Пам'ятаеш рани нашого опалювача?

– Пам'ятаю…

Зрозумiло, такого не забути. До речi, опалювач прожив недовго. Либонь, добряче йому дiсталося! Неборака…

Однак Теплова цiкавило iнше:

– Скажи, а що по-твоему полякам було робити в тутешнiх краях?

– Наскiльки я зрозумiв, то була секретна мiсiя…

– Звiдки ти знаеш?!

– Рiч у тiм, що з вояком було немовля, причому не з простого, а з дуже древнього дворянського роду – буквально королiвських кровей! Дитина була загорнута в найтоншi пелюшки, на кожнiй з яких був вишитий родовий герб.

Ця людина також принесла грамоту, написану на пергаментi й завiрену вiдповiдними печатками, а крiм того – уламок багато оздобленоi фамiльноi шпаги.

– Але ж ти тiльки-но сказав, що дитину принiс усього лише молодший офiцер…

– Це зайвий раз пiдтверджуе, що поранений нiс чуже дитя.

І нарештi, останне: на немовлятi був золотий католицький хрестик.

– І ти хочеш сказати, що…

Григорiй розгублено замовк.

– Так, Гришутко, саме так: ти й був отим самим немовлям!

– Навiщо ж тодi ти придумав усе, що менi розповiдали?

– Боявся, що вас почнуть шукати: недарма ж на вас напали! А хто це зробив i навiщо, я одразу не мiг зрозумiти. Тобi, мiй хлопчику, було безпечнiше рости пiд чужим iм'ям…

– Але ж нас не шукали?

– Не шукали – i слава Богу!

– А тепер?

– Тепер стан справ змiнився, старi конфлiкти забулися.

Тож можеш смiливо вiдкритися свiтовi пiд своiм справжнiм iм'ям: нiяка небезпека тобi бiльше не загрожуе.

– До речi, щодо iменi: наскiльки я розумiю, людина з iм'ям Микола Теплов нiяк не може бути польським офiцером!

– Як насправдi звали того молодшого офiцера, один Бог вiдае. Миколою його прозвав я, оскiльки вiн був урятований вiд смертi вночi проти свята Миколи Чудотворця.

А Теплов – це тому, що став монастирським опалювачем. Григорiем же тебе нарекли в православному хрещеннi.

– А тiточка Гафiя?..

– Куховарка вже тодi жила при нашiй лаврi й вже тодi овдовiла. ii турботам тебе й доручили, насамперед. Гафiя, зрозумiло, пригрiла крихiтку-сиротинку й вигодувала тебе козячим молоком. От як усе було.