Пустоцвiт

– Неодмiнно, мадемуазель Кардель!

І невгамовна Фiке помчала коридором, не звертаючи нiякоi уваги на схвильованi слова гувернантки:

– Не бiжiть, ФiгХен, адже ви можете спiтнiти…

Коли Евелiна Бабетта дiйшла до своеi кiмнати, там на неi вже чекала Софiя в сухiй сукнi. Гувернантка зачесала й заплела довге волосся вихованки в тугi коси, потiм заколола iх срiбною шпилькою, подарованою однiею з численних тiточок.

– Мадемуазель Кардель, а навiщо менi займатися музикою? Менi воно зовсiм не подобаеться…

– Так потрiбно, ФiгХен!

– А танцями?

– Будь-яка шляхетна дiвиця повинна вмiти танцювати!

– Однак нас зовсiм не запрошують на бали або на прийоми, навiть коли я гостюю у бабусi в Гамбурзi!

– Це нiчого не означае, Фiгхен.

Колись запросять…

– А коли?!

– Ви ще занадто молодi, щоб…

– Навiщо все це?! – зненацька розлютилася Фiке. – Навiщо читати книжки, вивчати iсторiю?!

– Мадемуазель ФiгХен, негайно припинiть вередувати! Ви незабаром виростете, все це робиться заради вашого ж майбутнього.

Через п'ять-шiсть рокiв вас видадуть замiж, iменитi родичi стануть запрошувати вас у гостi!

– Ага-а-а, отже, рокiв через п'ять-шiсть?! – принцеса зрадiла, що нарештi впiймала гувернантку на словi.

– Вмiння танцювати згодиться на балу або на маскарадi, а читання розумних книг обов'язково знадобиться для пiдтримки вiльноi бесiди на будь-яку тему, – вiдкарбувала мадемуазель Кардель, невдоволена власною необачнiстю. – Тож не лiнуйтеся, мерщiй iдiть на заняття!.

.

Показавши наставницi язика, Фiке побiгла займатися нелюбою, однак дуже необхiдною музикою. Надалi вона незмiнно дотримувалася залiзного правила, привитого ще в дитинствi: якщо щось потрiбно для досягнення успiху – роби, хоч i не подобаеться!..

Кiль, нiмецькi землi, 1737 рiк

– Гер Петер, негайно зосередьтесь! Учора ви прекрасно розв'язували подiбнi завдання – що ж сталося з вами сьогоднi?!

Автор праць по теологii й математицi пастор Хосманн набурмосився.

Зазвичай дев'ятирiчний герцог граючись долав математичнi головоломки, на яких спотикалися й вiсiмнадцятирiчнi телепнi-студiозуси, але сьогоднi Карла-Петера-Ульрiха немов пiдмiнили!

А рiч у тiм, що нинiшньою нiччю хлопчик погано спав: у казармi, куди заслав його батько, було дуже холодно, дитина нiяк не могла зiгрiтися й задрiмала тiльки на свiтанку. Тому хлопчик спiзнився на снiданок i тепер мiг думати тiльки про iжу, але ж нiяк не про математику.