Пустоцвiт

А от нарештi й рятiвна змiна! Тепер маленький мученик може пообiдати… Щоправда, не в парадному палацовому залi разом з батьком i старшими офiцерами, а в убогiй солдатськiй iдальнi – але це нiчого! Головне, нарештi можна вгамувати болiсний голод…

Втiм, нi: головне – вiн зумiв витримати i це чергування! Як зумiв витримати вчора, позавчора. Як витримае й завтра, i в майбутньому.

Вiн усе витримае заради великоi мети: обернути приниження нещасноi Швецii в блискавичну перемогу, про яку нащадки колись складуть легенди!.

.

* * *

Поки це всього лише дiти, нехай навiть вiнценоснi.

Обидвi дитини свого часу зiйдуть на росiйський престол.

У майбутньому на одну з них зробить ставку останнiй гетьман Украiни… допомагаючи при цьому звалити iншу i сприйнявши ii пiдступнi обiцянки за чисту монету!

Глава 6

Вiзит чаклуна

Санкт-Петербург, грудень 1742 року

Бестужев-Рюмiн квапився прийти на термiновий виклик государинi. Йому вже доповiли, що Їi Імператорська Величнiсть нинi не в гуморi, тому призначила аудiенцiю в Малому кабiнетi.

А це, мiж iншим, не обiцяло нiчого доброго, бо означало, що розмова мае бути секретною i серйозною. У досвiдченого iнтригана в головi не вкладалося, про що сьогоднi пiде мова! Намагаючись подумки вгадати, що за каверзне питання на нього чекае, Бестужев-Рюмiн проскочив повз необхiднi дверi…

– Боже, тiльки цього не вистачало!!!

Пригнiчений думкою про таку загрозливу прикмету, канцлер буквально влетiв у Малий кабiнет, поставши перед Єлизаветою Петрiвною дещо ошелешеним.

– О-о-о, нарештi, мiй люб'язний! Вiтаю, Олексiю Петровичу, ласкаво прошу.

Тон государинi був досить привiтним. Вiдчувалося, що вона перебувае в надзвичайно пiднесеному станi духу. Нiщо не вiщувало бурi, як побоювався Бестужев-Рюмiн.

Але чому все ж таки в Малому кабiнетi?..

Доки канцлер губився у здогадах, iмператриця перебирала кореспонденцiю, спритно розкриваючи невеликим ножиком згортки, викладала iхнiй вмiст на невеликий столик з цiнноi деревини, вже потiм ламала кольоровi печатки доданих грамот i читала iх.

Олексiй Петрович придивився уважнiше: на столi були розкладенi мiнiатюрнi портрети в золочених рамочках, прикрашених перлами й дорогоцiнними або напiвкоштовними каменями. Розкривши всi пакети, государиня заходилася перебирати портрети й уважно вдивлятися в риси молодих жiнок.

От воно що!..