На нашем сайте вы можете читать онлайн «Будинок на Аптекарській». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Зарубежные детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Будинок на Аптекарській

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Будинок на Аптекарській, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Будинок на Аптекарській. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ольга Саліпа) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
У Хмельницькому за дивних обставин помирає антиквар. Його донька, яка багато років не бачила батька, мимоволі опиняється у вирі кримінальних подій: викрадення людей, обшуки у батьковій квартирі й магазині, навіть вбивства.
Усі ниточки злочинів ведуть до старого будинку аптекаря Деревоєда, що жив у місті понад століття тому. Багато років стіни цього будинку приховують таємницю, яка колись змінила хід історії. А той, хто її розгадає, володітиме світом.
Проскурівський істеблішмент, масони, влади, що змінювали одна одну, вбивства євреїв, поляків-націоналістів, відомі історичні постаті… І будинок, який знає про все…
Будинок на Аптекарській читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Будинок на Аптекарській без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Рознiжена смачним обiдом, Ляна зловила себе на думцi, що не хоче повертатися додому, в порожню квартиру.
– Слухай, а давай прогуляемось, – обережно запропонувала Івану.
– Давай, – погодився той, витираючи залишки сметанного соусу на губах. – Хоча в таку спеку це iдея так собi. Може, вiзьмемо щось звiдси тобi на вечерю? Тут можна замовити з собою.
– Не треба. Я не вечеряю.
– Ясно, – посмiхнувся кутиком губ. – І хрiнових цукерок не iстимеш?
– Яких?
– Хрiнових, – розсмiявся iз власного жарту, – з хрону, а не те, що ти подумала.
– Нi.
Гуляти пiшли Проскурiвською – пiшохiдною вулицею в самому центрi. Колись вона називалася Олександрiвською, i, здаеться, така велична назва личила iй. Ляна пам’ятала ii з свого дитинства. Згадувала, як тато водив ii в кiнотеатр Чкалова на мультики. Тепер це кiнотеатр iменi Шевченка. В кiнцi вулицi колись у 90-тих був невеличкий базарчик iз кiлькома рядами смугастих i однотонних наметiв, де продавали все – вiд нижньоi бiлизни до золота.
Тепер Проскурiвська була iншою. По-перше, обидва боки вулицi зайняли цiлком пристойнi на вигляд кав’ярнi. Бiльшiсть з них розташовувалися у старих будинках ХІХ – ХХ столiття, i це додавало вулицi особливого шарму. Ляна глянула на будiвлю будинку культури i згадала, як батько в дитинствi шептав iй на вухо, що там колись був театр, а в залi, як казали, проводив засiдання Петлюра i Уряд УНР. Тодi, в дитинствi, вона не знала, хто це, i сприймала його слова, як iх спiльний з татом секрет.
– Стiй, – схопила Івана за руку.
– Тобi зле?
– Вдихни глибоко. Вiдчуваеш, липа починае цвiсти? – Ляна задерла голову вгору i побачила, як над ii головою майже зiмкнулися гiллям крислатi липи. Дерева росли в два ряди вздовж Проскурiвськоi i пахли, як мед.
– Дурна, я вже перелякався.
– А уявляеш, якби зiбрати весь цей цвiт, висушити, а восени зварити липового чаю i пригощати тим всiх людей!
– Ага. В нас якраз день мiста у вереснi.
– Дивно, що нiхто до такого не додумався.
– А ти напиши нашому меру в фейсбук, вiн такi штуки любить.
Ляна не зрозумiла, пожартував Іван чи був серйозним, але заплющила очi i цiлком реально уявила, як вулицею плине аромат липового чаю i круасанiв.
– І «Львiвськi круасани» тут поруч, – смикнув ii за лiкоть Іван, – було би до чаю.
Ляна аж прокинулася вiд мрiй: цей чоловiк, схоже, якось вмiв читати ii думки.






