Вийти з кола

Словом, я буду щасливий, якщо ви скористаетесь моiми послугами.

– Що?! – мало не крикнула Каролiна.

Герцог гарячково зашепотiв:

– Я вас люблю i тому мiг би зробити вам сина. Звiсно, Марек не повинен нiчого знати – е правда, яка повинна бути брехнею. Лише так вона врятуе свiт. Однiею згодою ви б врятували королiвство, репутацiю Марека i цiлоi сiм’i Закревських. А ще – зробили б мене найщасливiшим чоловiком на землi.

Очi у Шандора були виряченi, наче у цю мить вiн уже уявляв, як Каролiна вiддаеться йому прямо на королiвському ложi.

Погляд дiвчини метнувся на дзеркало, що весь цей час було нiмим свiдком розмови, i завмер – iз того боку на неi витрiщався Єрко, перший радник короля. Вiн дивився у дзеркало прямiсiнько на Каролiну, прискiпливо i нерухомо.

Королева здригнулась i побачила, що в залi з’явився король Марек VII Закревський. Поруч iз ним був уже не такий як у дзеркалi, а усмiхнений i привiтний Єрко. Позаду монарха стовбичив охоронець Казимир, iз незворушним виразом обличчя.

– Ця розмова бiльше не триватиме, – промовила королева.

Навiть не глянувши на герцога, вона зiрвалась з мiсця. Проте чоловiк встиг вхопити ii за лiкоть.

– Чи може я очiкувати на вiдповiдь, моя королево? – вiдчайдушно просичав вiн.

– Нiколи! Нiколи ви не отримаете вiдповiдь. І бiльше не смiйте до мене наближатись, Шандор! – розлючено виплюнула слова королева, шарпнула лiктем i розвернулась до залу.

Музика немовби зазвучала гучнiше. Каролiна Закревська посмiхнулась i повагом рушила назустрiч своему чоловiковi.

Неначе мухи, ii облiпили десятки заздрiсних поглядiв, а Єрко дивився на молоду королеву, ховаючи в кутиках губ кинджал посмiшки.

***

«Якщо б не гостi, будь-який дiм став би могилою».

Джебран Джебран

По польовiй дорозi в оточеннi десятка вершникiв мчала карета. Вiзник оскаженiло шмагав коней i мав вигляд Сатани, якому раптом дозволили карати всiх грiшникiв.

Сонце лише трохи встигло пiднятись над горизонтом i здивовано розглядалось по боках, наче людина, що прийшла до тями пiсля важкоi травми.

Сонце було рiдкiсним гостем на небi цього королiвства.

Всерединi карети з одного боку сидiли король Марек Закревський i охоронець Казимир. Навпроти – радник Єрко. Погляд Марека нахмурено вчепився у скупий краевид, що виднiвся через вiконце карети. Обличчя Казимира було кам’яним i беземоцiйним. Єрко, невдоволено скривившись, блукав очима по всьому довкола.