Мій друг Франц Йосиф

А вечiр такий чудовий!

У цьому вона мала рацiю. Вечiр справдi видався на славу, й було б грiхом не скористатися цим.

Ми вийшли на правий берег Полтви, на вулицю Нижнi вали i повiльно рушили нею. Нам зустрiчалися перехожi й галантно вiталися з нами. Я зрозумiв, що моя супутниця досить вiдома у Лембергу, бо, попри усю свою значущiсть, я навiть не припускав, що два днi перебування у мiстi зробили мене таким вiдомим.

– Скажiть, Максимiлiане, а ви знайомi з Францом Грiльпарцером? – поцiкавилася Малгожата, одночасно вiдповiдаючи на чергове привiтання легким кивком голови.

– Траплялося, – непевно вiдповiв я.

Чесно кажучи, менi не дуже хотiлося згадувати останню нашу розмову з Грiльпарцером, коли я спробував вступитися за колишнього канцлера фон Меттернiха. В однiй з вистав Грiльпарцер непрямо натякнув на нього. Чудово знаючи, що Франц Йосиф неодноразово запитував у того порад, я не мiг не висловити своеi думки про це. Тодi кожен залишився при своiй думцi, але це не стало причиною не вiдвiдувати iншi вистави.

– Уявiть собi, панi Малгожато, це досить-таки жвавий дiдок, – сказав я. – Щоправда, вiн уже не пише для сцени, радше для себе, але у свiтi з’являеться часто.

– Як цiкаво! Вiдень, опера! – захоплено мовила моя супутниця. – А я, уявiть собi, далi Кракова не iздила. Нудьга жахлива! Якби не ерцгерцог, просто не знала б, куди подiтися.

«А Париж? – ледве не вихопилося у мене. – А коханий Ян Александр?»

Свое здивування я вирiшив залишити при собi.

– Лише приiзд ерцгерцога Карла Людвiга розбудив життя Львува, – зауважила вона. – Його iмператорська величнiсть влаштовував бали, сам був зразком елегантностi. Ви не знаете, чи буде бал на честь прибуття найяснiшого цiсаря?

Я не встиг не те що вiдповiсти, а просто сприйняти слова панi Малгожати, а вона вже вела далi:

– Було б добре, якби Карл Людвiг влаштував такий бал! Про це б довго говорили.

– Чому ви так подумали, панi Малгожато? – Нарештi я спромiгся вставити хоч слово.

– Не далi як учора ви прийшли у театр у супроводi цього грубого детектива.

– Менi здаеться, тут ви не правi, панi Малгожато! Як на мене, пан Людкович досить приемний чоловiк i чудовий професiонал.

– Це у вас говорить ваша чоловiча солiдарнiсть, – надула губки актриса.