На нашем сайте вы можете читать онлайн «Мій друг Франц Йосиф». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Мій друг Франц Йосиф

Автор
Дата выхода
25 февраля 2020
Краткое содержание книги Мій друг Франц Йосиф, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Мій друг Франц Йосиф. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Петро Лущик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Петро Лущик (нар. 1963 р.) – український письменник, неодноразовий лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2004, 2014, 2015, 2017). Основною темою його творів є українська історія. Вже декілька років автор співпрацює з видавництвом «Фоліо», де побачили світ його книжки «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Отроки княжича Юрія», «Поміж двох орлів», «Мушкет з лілією», «Настане день, закінчиться війна…», «Манускрипт з минулого».
Живе і працює у селі Сопошин Львівської області.
1855 рік, самий розпал Кримської війни. Союзні держави воюють з Росією, проте молодому цісарю Францу Йосифу І якимось чином удається зберігати нейтралітет. Та під час поїздки імперією він дізнається, що у Львові на нього готується замах. Хто бажає йому смерті? Союзні держави чи Росія? Чи, може, поляки з українцями?..
Щоб розв’язати це питання, до Львова прибуває столичний ловелас і дамський підлесник Максиміліан Рутецький, який має українське коріння. Та чи вдасться йому розплутати складний клубок інтриг, знайти замовників і врятувати Франца Йосифа?.. Про це читайте в новому романі Петра Лущика.
Мій друг Франц Йосиф читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Мій друг Франц Йосиф без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Їм захотiлося автономii! Ви собi можете це уявити? Автономii! І це у той час, коли iмперiя заледве вистояла через Угорщину! Утворили якусь свою Руську раду i почали вимагати роздiлити Галичину на двi частини – захiдну польську i схiдну русинську. Слава Богу, що найсвiтлiший цiсар вчасно побачив небезпеку. Вiн поставив намiсником Галiцii мудру людину, пана Голуховського, який розiгнав раду, спробував заборонити iхню газету «Зоря галицька», але не вдалося. Поки що.
– А до чого тут поляки? – запитав я.
– А ми, пане Рутецький, нiколи не хотiли подiлу Галiцii.
– І управляти ним мають поляки, – закiнчив я.
Мiй супутник спокiйно вiдповiв.
– Це не моя примха – це визначив сам цiсар!
Тим часом карета виiхала на вулицю, яка одночасно була берегом невеликоi рiчки Полтви, що перетинала Лемберг зi сходу на захiд. Кучер повернув праворуч, i тепер ми iхали до центру мiста проти течii. Час був раннiй, тому перехожих на вулицях було мало, лише кудись спiшили вiчно заклопотанi слуги i несли свiй нехитрий крам дрiбнi торговцi.
– Якщо ваша ласка, пане Рутецький, то я тут би зiйшов, – сказав Пелчинський.
– Тут? – перепитав я.
– Так, до власноi оселi iще далеко, не хочу зловживати вашою добротою, а тут найкраще взяти вiзника.
– Як скажете!
Звичайно, правила хорошого тону вимагали запропонувати вiдвезти свого попутника до його будинку; у себе у Вiднi я так би i зробив, але тут не Вiдень, та й причина моеi появи виключала зайвий прояв шляхетства.
Через невеликий отвiр за кучером я наказав йому зупинитися. Мiй слуга миттю злiз зi свого мiсця i поспiшив назад, щоб зняти вантаж мого супутника. Поки слуга виконував свою роботу, Пелчинський став прощатися.
– Пане Рутецький, не знаю, як висловити свою вдячнiсть за ваш благородний вчинок, – сказав вiн. – Якби не ви, не знаю, скiльки часу ще менi довелося б чекати на потрiбний транспорт.
– Пусте, пане Пелчинський! – вiдмахнувся я. – Смiю вас запевнити, що з вами дорога проминула майже непомiтно.
– Дякую за приемну оцiнку. Сподiваюся, ми ще зобачимось, якщо ви затримаетесь у Львувi, як i планували.
– Буду радий новiй зустрiчi!
Тим часом слуга вiдчинив дверцята.
– Готово, пане! – сказав вiн.
Пелчинський востанне кивнув головою, надягнув невисокий цилiндр i покинув салон. Крiзь вiдкритi дверцi я зауважив, що слуга поставив валiзи попутника не на дорозi, а на тротуарi, чому той зрадiв.








