Тамплієри короля Данила

Чим ближче наближалися до кiнцевоi мети тамплiери, тим частiше попадалися iм на шляху натовпи людей, не таких мирних, як спочатку. Але грiзний вид загону не обiцяв римлянам нiчого хорошого, тому до резиденцii Папи Римського добралися швидко i без проблем.

Охоронцi, побачивши на прибулих плащi тамплiерiв, не стали затримувати iх, i загiн опинився у внутрiшньому дворi замку.

Спiшилися. Рено де Вiш’е кивнув маршалу: «Пiшли!» – i швидкими кроками попрямував до вхiдних дверей. Гiйом де Пардо з iншими рицарями залишився у дворi.

В довгому коридорi, котрим жваво крокували тамплiери, Великий магiстр зустрiв кардинала Колонну, свого давнього знайомого. Пiсля традицiйних привiтань де Вiш’е поцiкавився, де зараз Святiйший отець.

– Зараз Його Святiсть зайнятий, – повiдомив кардинал.

– Скажiть, монсеньйоре, Святiйший отець уже прийняв магiстра ордену святого Іоанна? – запитав тамплiер.

– Вони зараз чекають на аудiенцiю, – почув вiн приемну для себе новину.

Великий магiстр перезирнувся з маршалом.

– Ще не все втрачено, – сказав вiн i, попрощавшись з кардиналом, направився до кабiнету понтифiка.

У переднiй залi бiля великого вiкна стояли трое госпiтальерiв: магiстр Гiйом де Шатонеф i два лейтенанти. З ними Рено де Вiш’е зустрiчався ще на Святiй Землi. Майже завжди цi зустрiчi були неприемними, iнодi навiть переходили у ворожiсть, а то й закiнчувалися кровопролиттям. Здавалося, лише пiд час битви – не вiйни, а саме битви – рицарi забували про такi стосунки i билися плiч-о-плiч, захищаючи Святий Хрест, свое життя та життя iншого.

Поява Великого магiстра конкуруючого ордену стала для головного госпiтальера повною несподiванкою. Вiн навiть не старався приховати свого невдоволення, лише сухо вiдповiв порухом голови на привiтання де Вiш’е.

Стали чекати разом.

А за дверима Папа Інокентiй IV, не знаючи, що вiдбуваеться у сусiдньому покоi, слухав свого секретаря кардинала Контi, який розповiдав про свiй план.

– Ми зробимо так, як ви визначили, Ваша Святiсть: роздiлимо мiсiю. Оскiльки спочатку у будь-якому разi потрiбно коронувати Даниiла, а вже потiм органiзовувати хрестовий похiд на монголiв, найперше вiдправимо до князя посольство. Наш легат коронуе Даниiла, отримае вiд нього пiдтвердження того, що вiн з усiею землею повертаеться в лоно Церкви.