Захід сонця вручну

Мовчки ухилялись вiд ii просьб, ухилялись вiд ii натиску, вiдповiдаючи лицемiрно-мудрим: «Тобi що бiльше всiх треба?» Управлiння сiльського господарства ранiше вирiшувало питання по районуванню сортiв картоплi Львiвськоi, Киiвськоi та Одеськоi селекцiйних станцiй, якi непогано прижились i мали в районi добру врожайнiсть – до двiстi центнерiв. Та тепер…

Чим вона настирливiше вимагала, доводила, переконувала, без сумнiву, на користь справи, тим бiльше в ii очах залишалось наiвного, виглядала смiшною, здавалась амбiтною i… Господи Боже! Чого це ти розкудкудакалась з якимись новими сортами пшеницi, гороху, картоплi? Ось така стiйка, непорушна краiна дае трiщини з появою вже великих щiлин, в якi, як тi таргани, купами почали залазити пройдисвiти рiзних мастей.

А тут ця Бiлогай з своiм наполяганням, проектами… прожектами. Настав час: не зiвай, бо залишишся з носом! На вигляд краiна ще нiби нiчого, а насправдi iмперiю «занепадали» як iз середини, так i ззовнi.

24 серпня 1991 року, як дарунок з неба, народилася незалежна Украiна.

Людмила Бiлогай зустрiла цю новину, як велике особисте щастя. Впевнено, вперто, гаряче, енергiйно, з новим завзяттям взялась вона за справу, якiй служила i яку вважала такою потрiбною району, господарствам, людям, а тепер по-особливому – нановонародженiй Украiнi.

Але де там, цьому не бувати! Їй не доходило до тями, що до влади прийшли ранiше затиснутi контролем партократи, мета яких – чим побiльше i швидше увiрвати, нахапати собi. Через великi побори-податки почали занепадати колгоспи, радгоспи, комплекси, а фермерам, крiм обiцянок-цяцянок i «психiчнохворих» гiгантських податкiв, нiчого бiльше не давали.

Яке сортооновлення? Кому воно потрiбне? Кожен думае, як утриматись на плаву, як дiстати бензину, соляри, мастил. Невдовзi наступив повний крах насiнневоi станцii. Вона стала непотрiбною. Їi просто-напросто прикрили, прихлопнули, як вiко над домовиною.

Так Людмила Бiлогай, провiдний спецiалiст, заслужений насiнневод, вчений-агроном, опинилась в своi тридцять шiсть рокiв за бортом суспiльного життя: «скоротили».

Попросту закрили насiнневу станцiю, лiквiдували, тимчасово призупинили за браком коштiв, але всi розумiли, що то – назавжди. Проте, як гриби пiсля дощу, виростали будiвлi банкiв, якихось незрозумiлих офiсiв по перекупцi товарiв – спекуляцiя ж узаконена. Закружляло, закрутилось, загуло щось невизначене, незрозумiле, непотрiбне, потрiбне тiльки для тих, хто те все крутив.