На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Потік». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Потік

Автор
Дата выхода
23 октября 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Потік, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Потік. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний, український письменник, переважно фантаст та автор бойовиків, несподівано для всіх (можливо, й для себе також) спробував свої сили у новому жанрі й написав про людей, що потрапили у минуле. Перед вами «Потік» – третя книга із циклу «Темна синя вода». Перші дві – «Джерело» і «Ручай» – також вийшли у видавництві «Фоліо» у 2016-му та 2017 роках.
Кілька мандрівників у часі, збірна команда з людей від ХІХ до ХХІІІ століття, продовжили свій шлях у минуле. Над кожним з героїв роману висить прокляття: всі вони мають загинути. Галину хочуть повісити, звинувативши у відьмацтві. Юрій, наш із вами сучасник, двічі мало не потрапив під колеса возів. Ігор, нащадок когось із нас, з ХХІІ століття, кілька разів мало не зловив кулю. Альберт, прибулець з іще більш далекого майбутнього, ризикує ще сильніше. Дотепер їм вдавалося ухилятися від ударів долі, але в ХVIIІ столітті багато вішали й довго не вагалися перед тим, як пустити кулю.
Цей час багатий на небезпеки, але багатий ще й на цікаві зустрічі. Саме у ХVIIІ столітті живе один з найвідоміших українських філософів, і якраз його планують використати герої задля своєї мети, а мета досить амбітна – вони прагнуть внести зміни в історію України, причому на самому її початку…
Темна синя вода. Потік читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Потік без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Дайте копiечку, – сказав, хитро примруживши лiве око. – Тодi скажу.
Ігор знизав плечима, але витяг капшук i монетка полетiла у миттю пiдставлену дiдову шапку.
– Лiворуч вам, – уклонився дiдок. – Он до того лiску, за ним корчма, а далi ще добрi люди пiдкажуть.
І знову завмер, наче робот, якому живлення вимкнули.
Десь я таке вже бачив.
На Хрещатику, на ще не iснуючому Хрещатику, працював, чи то пак, працюватиме колись вуличний блазень-жонглер. Ставив, тьху, чорт, ставитиме перед собою коробку для грошей, братиме в руки рiзнокольоровi кульки, i… нi, не кидатиме.
Аж поки хтось не кине в коробку купюру. От тодi пам’ятник оживе й кiлька секунд кульки покидатиме. Бiльша купюра – бiльше секунд, а як кiнчаеться фiнансова пiдзарядка, то знову замре.
Кумедне видовище. І дядько кумедний. Спiкiрував якось на одну знайому киянку, недбало так спiкiрував – мовляв, ну добре, давай я тебе кудись запрошу. Знiчев’я почав розпитувати про життя, про справи.
– Мабуть, десь у гуртожитку мешкаеш?
– Та нi, у квартирi, – вiдповiла трохи здивована дiвчина.
– Мабуть, в маленькiй, з батьками?
– Та нi, в трикiмнатнiй… сама, – це вже сказала, розумiючи, до чого вiн хилить.
А далi… далi вiн запрацював, як наче йому в коробку сто доларiв кинули. Наговорив комплiментiв, запросив у ресторан, накидав план розважальних заходiв на тиждень вперед.
Засмiялася дiвчина та й пiшла. І блазень пiшов. Тiльки вона – додому, а блазень – куди послали.
Кажуть, перед самою революцiею помер, але то я вже точно не знаю, бо стало менше часу на цiкавi прогулянки.
От i дiд, бач, схожу роботу знайшов, дороговказом працюе.
Ігоревi думки, мабуть, котилися в аналогiчному напрямку, бо вiн посмiхнувся й пробурмотiв щось на кшталт «задовго до джi-пi-ес».
– А що таке джi… пi… як там далi? – негайно зацiкавилась Галя, й Іван також пiдсунувся конем ближче.
– О, – сказав Ігор. – Це така технологiя…
Глянув на Галю, на Івана, на мене – мовляв, допомагай.
– Це чаклунство таке, – пiдказав я. – Дорогу показуе.
– Як у казцi? – посмiхнулася дiвчина, мабуть, вирiшивши, нiби я жартую. – Чарiвний клубочок?
– Чарiвний екранчик… – поправив Ігор, знову глянув на Галю, на Івана, й махнув рукою менi – давай краще ти.
Ну я й дав.
Розповiв про чарiвнi зорi, як лiтають у небi. Цебто, лiтатимуть.







