Темна синя вода. Потік

За часiв мого дiда здирники називалися буржуями та куркулями, за часiв батька – капiталiстами, в часи моеi молодостi були олiгархи, а коли вирушав у цю мандрiвку, якраз входило в моду нове словечко – бариги.

І кожне нове поколiння трудового народу було певне, що от воно якраз вiзьметься й виправить вiковiчну несправедливiсть, пiсля чого життя негайно налагодиться.

Я пiдсмiювався, коли про це починав заливати хтось iз стороннiх менi людей, та мовчки кривився, коли чув таке вiд родичiв шановного вiку.

Завжди так було, i я певен, що завжди так буде.

Хоча… У мене ж два гостя з майбутнього пiд рукою! Навiщо припускати, якщо можна спитати й взнати усе, що хотiв!

Я рипнувся був до Ігоря, але той вже хильнув чарчину самогонки й приступив до юшки. Альберт, дивлячись на нього, також принюхався до чарки, тож довелося махнути рукою й знову вiдкласти усi питання на потiм.

А юшка виявилась чудовою! Вчорашня, вистояна за нiч, вона майже розчинила в собi карасiв, й була вже, власне, не юшкою, а чимось схожим на негустий кулiш.

З пшоном, яйцем, цибулею, часником i стручечком червоного перцю в кожнiй тарiлцi. Вхопиш – i аж сльози з очей!

Самогонка була так собi, але пiд смачну юшку пiшла, аж ляснуло.

Й один з дядькiв, поснiдавши, неголосно ляснув у долонi, кинув сивому корчмарю пару монет i рушив надвiр. Я не звернув уваги, думав, вже й не побачимо, аж раптом у корчмi потемнiло.

Було колись i мене таке. Спекотним лiтом, тiльки прокинувшись, я вiдчинив дверi, аби напустити в хату ранковоi прохолоди, а сам залiг ще подрiмати.

Прокидаюсь ще раз – а в хатi темно. А темно – бо стоiть у дверях мара, чорна-чорнюща, зростом майже до пояса, менi, немаленькому, й метляе хвостом – таким здоровенним, що хоч мiтлу з нього роби.

Виявилось, що в гостi заскочив сусiдський ньюфаундленд на iм’я Рей. Довелось гладити й годувати.

Вiзит Рея не минув безслiдно. Могутнiм хвостом натрусив вiн повний передпокiй блощиць, а звiдки чортовi комахи прорвалися аж у спальню. Водночас смiючись i матюкаючись, бризкав я дихлофосом плiнтуси та диван; хотiв i Рея побризкати, але ньюф подивився на мене вкрай осудливо i я передумав.

Важко не погоджуватися з iстотою, у якоi iкла з мiй великий палець завбiльшки.

Так от. У корчмi потемнiло вiд того, що якась сiра iстота затулила вiкно.

Є кумедна притча про слона та кiлькох слiпцiв. Вирiшили вони скласти враження про те, що ж таке слон; пiшли в зоопарк, дали сторожу грошей i почали слона лапати.