Мюнхен

– Звучить трохи лячно. Ненавиджу панiкерiв.

Легат ще дужче стиснув слухавку:

– Боюся, люба, що без панiки не обiйдеться. – Вiн кинув погляд на дверi: хтось проходив повз, i кроки нiби зупинилися. Г’ю знизив голос, але заговорив з бiльшою нагальнiстю: – Вже пiзнього вечора вибратися з Лондона може бути важкувато. Треба iхати зараз, поки дороги вiльнi.

Вона почала заперечувати.

– Памело, не сперечайся зi мною. Ти можеш на бiса зробити хоч раз так, як я прошу?

Повисла пауза. Вона тихо запитала:

– А як же ти?

– Менi доведеться залишитися на нiч.

Спробую подзвонити пiзнiше. Менi час iти. Ти зробиш це? Обiцяеш?

– Гаразд, якщо ти наполягаеш.

Г’ю розчув, як хтось iз дiтей галасуе.

– Тихо! Я з вашим батьком розмовляю! – гримнула вона на них. А потiм до нього: – Хочеш, занесу тобi дорожню сумку?

– Нi, не турбуйся. Я при нагодi спробую пiти собi. Зосередься на виiздi з Лондона.

– Я тебе люблю – ти це знаеш?

– Знаю.

Памела чекала. Г’ю розумiв, що мае сказати щось ще, але не знаходив слiв.

Почулося клацання, коли вона поклала слухавку, i тепер у слухавцi лунав тiльки сигнал набору.

Хтось постукав у дверi.

– Секунду! – Легат склав нотатки з наради з начальниками штабiв навпiл, потiм ще удвiчi та поклав iх до внутрiшньоi кишенi.

У коридорi стояв посланець Рен. Пiдслуховував вiн чи нi? Але той сказав лише:

– Приiхало Бi-бi-сi.

?

Уперше з початку кризи на Даунiнг-стрiт зiбрався неабиякий натовп. Люди неквапливо пiдходили до купки фотографiв на протилежному боцi вiд будинку № 10.

Насамперед iхню увагу привертав великий темно-зелений фургон з емблемою Бi-бi-сi й написом золотими лiтерами «РЕПОРТАЖ З МІСЦЯ ПОДІЇ» з обох бокiв. Припаркована машина була вiдразу злiва вiд головного входу. Двое технiкiв тягли з фургона кабелi через хiдник до рами з пiдйомним вiкном.

Легат стояв на порозi й сперечався з молодим iнженером на прiзвище Вуд.

– Пробачте, але боюся, що наразi це неможливо.

– Чому?

На Вудi був пiджак рубчастого вельвету, а пiд ним – светр з трикутним вирiзом.

– Бо до пiв на восьму в прем’ер-мiнiстра наради в залi засiдань кабiнету.

– А вiн не може радитися з ними деiнде?

– Не кажiть дурниць.

– Ну, може, тодi ми органiзуемо прямий ефiр в iншому примiщеннi?

– Нi. Вiн хоче звернутися до британцiв з серця уряду, тобто iз зали засiдань кабiнету.

– Так от послухайте: прямий ефiр у нас о восьмiй, а вже сьома.