Мюнхен

З гучномовця почувся голос диктора:

– В ефiрi Лондон. Зараз ви почуете звернення прем’ер-мiнiстра, високоповажного Невiлла Чемберлена, з резиденцii уряду на Даунiнг-стрiт № 10. Його промова транслюватиметься на всю iмперiю, на американський континент, а також на багато зарубiжних держав. Прошу, мiстере Чемберлене!

Поряд з мiкрофоном спалахнув зелений вогник. Прем’ер-мiнiстр поправив манжети i взяв текст.

– Я хочу звернутися до вас, чоловiки й жiнки Британii та iмперii, а може, й iнших краiн.

Чемберлен виразно вимовляв кожен склад. Тон був милозвучний, меланхолiйний та натхненний, як панахида.

– Наскiльки жахливо, фантастично, неймовiрно те, що ми тут будемо рити окопи й примiряти протигази через сварку в далекiй краiнi мiж людьми, про яких ми нiчого не знаемо. Здаеться ще бiльш неймовiрним, щоб сварка, яка вже розв’язана в принципi, стала предметом вiйни. Я цiлком розумiю причини, з яких чеський уряд вважав за неможливе погодитися на умови, визначенi йому в нiмецькому меморандумi…

Легат поглянув через стiл на Кедогена.

Той кивав на знак згоди.

– А проте я пiсля моiх перемовин з гером Гiтлером вiрю, що за наявностi часу мае з’явитися можливiсть органiзувати передачу територii, яку чеський уряд погодився вiддати Нiмеччинi, за умов, що гарантуватимуть справедливе ставлення до населення тих земель. Пiсля своiх вiзитiв до Нiмеччини я наочно усвiдомив, що гер Гiтлер вiдчувае себе захисником iнтересiв iнших нiмцiв.

Вiн сказав менi особисто, а напередоднi увечерi пiдтвердив публiчно, що з приеднанням судетських нiмцiв питання буде вичерпано i що це кiнець нiмецьким територiальним домаганням у Європi…

Кедоген поморщився в бiк Галiфакса, але мiнiстр закордонних справ дивився просто перед себе. Його довгасте блiде благочестиве й водночас хитре обличчя не ворухнулося. У Форин-офiсi його називали Святим Лисом.

– Я не покину сподiватися на мирне врегулювання й докладатиму зусиль для досягнення миру, доки залишиться шанс зберегти мир.

Я, не вагаючись, i втрете поiхав би до Нiмеччини, якби вважав, що це доцiльно…

Тепер кивав Вiлсон.

– Тим часом е речi, якi можна i треба зробити в себе в краiнi. Досi потрiбнi охочi для протиповiтряного захисту, для пожежних бригад i полiцейськоi служби, а також для пiдроздiлiв полiцii. Не лякайтеся, якщо чоловiкiв мобiлiзуватимуть для комплектування сил ППО або ВМС.