Леопард

Знову прокричав птах.

– Звiсно, ви маете рацiю, Скаю, – мовила Кая, зiтхнувши. – Саме я мала б подбати про те, щоб Управлiння видало ордер на обшук, але ж ви знаете, що у нас бракуе людей, i ми б зекономили чимало часу, якби мали змогу… – Вона посмiхнулася милою усмiшкою, показуючи гостренькi бiлi зубки й киваючи на мотузку.

Скай поглянув на неi. Гойднувся туди-сюди на пiдборах гумових чобiт. Потiм кивнув головою.

– Я чекатиму на вас у човнi, – сказав вiн.

Бйорн одразу взявся до справи. Поклав шмат мотузки на довгий стiл, вiдкрив маленький наплiчник, який привiз iз собою, увiмкнув кишеньковий лiхтарик з мотузочкою, на кiнцi якоi було причеплено рибальський гачок, закрiпив гачок на стелi помiж двома дошками.

Добув ноутбук, переносний мiкроскоп, що скидався на молоток, пiд’еднав його до USB-роз’ему у ноутi, перевiрив, чи передае мiкроскоп зображення на екран, а потiм вiдкрив свiтлину, яку скинув на ноутбук перед вiд’iздом.

Харрi став поруч iз нареченою й поглянув униз на озеро. У човнi миготiв цигарковий вогник.

Вiн глянув на рейки, що занурювалися у воду. Глибочiнь. Харрi нiколи не полюбляв купатися в прiснiй водi, надто пiсля того, як вони з Ейстейном вирiшили прогуляти уроки, поiхали на озеро Хауктьерн i стрибнули з Чортового бескиду, який, за чутками, мав двадцять метрiв заввишки. І Харрi – саме у мить, коли вже мав пiрнути у воду, – раптом зауважив перед собою у водi гадюку, а потiм над його головою зiйшлася крижана скляно-зелена пiтьма. У панiцi вiн, певно, вихлестав половину озера i вже був вирiшив, що бiльше нiколи не побачить нi денного свiтла, нi вдихне повiтря.

Вiдчувши знайомi пахощi, Харрi зрозумiв, що Кая стоiть у нього за спиною.

– Бiнго, – почули вони тихий голос Бйорна позаду.

Харрi повернувся до нього:

– Той самий тип мотузки?

– Безсумнiвно, – вiдповiв Бйорн, тримаючи молоткоподiбний мiкроскоп бiля кiнчика мотузки й клацаючи кнопками. – Липа та в’яз. Товщина й довжина волокон однаковi. Але найприкметнiше – свiжий зрiз на кiнцi мотузки.

– Що?

Бйорн показав на екран.

– Лiворуч – зображення, яке я прихопив iз собою. На ньому кiнчик мотузки з Фрогнер-парку, двадцятип’ятикратно збiльшений. А на цiй свiтлинi у мене чудовий…

Харрi заплющiв очi, щоб ще краще насолодитися словом, яке, вiн це знав, ось-ось прозвучить:

– …збiг.

Вiн досi не розплющив очей. Мотузка, на якiй повiсили Марiт Ульсен, не просто виготовлена у цьому мiсцi, ii вiдкраено вiд тiеi, яка зараз лежить перед ними.