Леопард

Й зрiз зовсiм недавнiй. Отже, убивця нещодавно стояв саме на тому мiсцi, де оце стоять вони. Харрi принюхався.

На вулицi стояла темрява, хоч в око стрель. Харрi заледве спромiгся роздивитися, як щось забiлiло у вiконнiй проймi, коли вони вiдпливали.

Кая сiла поруч з Харрi на носi човна. Щоб вiн мав змогу розчути ii крiзь ревiння двигуна, вона мусила нахилитися до нього дуже близько.

– Людина, яка взяла звiдси мотузку, мае чудово знатися на тутешнiх мiсцях. І мiж цiею людиною та убивцею не може бути багато ланок.

– Гадаю, цих ланок узагалi немае, – мовив Харрi. – Зрiз зовсiм свiжий. Малоймовiрно, щоб мотузка змiнила багато рук.

– Отже, ця людина знаеться на мiсцевостi, може, мае тут дачу, – мiркувала Кая вголос. – Або вiн тут вирiс.

– Але нащо потрiбно iхати так далеко, у покинуту мотузяну майстерню, щоб розжитися кiлькома метрами мотузки? – спитав Харрi. – Скiльки у крамницi беруть за довгу мотузку, кiлька сотень?

– Може, випадково опинився неподалiк i знав, що тут е мотузки.

– Гаразд, отже, вiн мешкав на однiй iз дач неподалiк.

Адже рештi, щоб дiстатися майстернi, потрiбно переплисти човном. Ти складеш…

– Звiсно, я складу перелiк сусiдiв, якi мешкають найближче. До слова, я знайшла тобi вулканолога. З Геологiчного iнституту. Фелiкс Рьост. Фахiвець з вулканiв. Із тих, хто подорожуе свiтами, спостерiгае за вулканами, виверженнями тощо.

– Ти з ним розмовляла?

– Лише з його сестрою. Вони мешкають разом. Вона просила мене написати йому на скриньку чи вiдправити есемеску.

Інакше вiн просто нi з ким не спiлкуеться. Окрiм того, на той час вiн був вiдсутнiй – десь у шахи грав. Я вiдправлю йому камiнчики та матерiали.

Вони ковзали зеленим каналом у бiк пристанi. Бйорн тримав кишеньковий лiхтарик, який освiтлював iм шлях i правив за дороговказ, – над водою вже скупчувався туман. Скай заглушив двигун.

– Погляньте-но, – прошепотiла Кая i ще мiцнiше пригорнулася до Харрi. Вiн глянув туди, куди жiнка показувала пальцем, i знову вiдчув ii запах. В очерети за пристанню з туману ковзнув великий бiлий самотнiй лебiдь – просто в жмут промiння вiд кишенькового лiхтарика.

– Святий Боже, яка… краса… – зачаровано прошепотiла Кая, засмiялась i швидко стиснула його руку.

Скай провiв iх до очисних споруд. Вони вже посiдали у «вольво», як Бйорн гарячково опустив скло й гукнув услiд ленсмановi:

– ФРИТЬОФ!

Скай, зупинившись, повiльно розвернувся. На його грубо витесане беземоцiйне обличчя падало свiтло вiд одного з лiхтарiв.