Леопард

Вiн знаходився у самiй серцевинi Норвезького королiвства, у нульовiй точцi, на перетинi осей. Лiворуч – унiверситет iз науками, праворуч – Нацiональний театр iз культурою. За спиною, у Палацовому парку, – правлячий королiвський дiм. А попереду – влада. Зробивши триста крокiв, рiвно о восьмiй вiн зiйшов кам’яними сходами до головного входу у стортинг. Будiвля, як i бiльшiсть будiвель у мiстi, не була анi великою, анi величною. То й охорону мала незначну. За охоронцiв правили ще й двiйко левiв з грорюдського гранiту обабiч пагорка, що височiв тут.

Бельман пiдiйшов до дверей, котрi безшумно розчинилися ще перед тим, як вiн устиг штовхнути iх. Увiйшов i зупинився, роззираючись навсiбiч. Перед ним вирiс охоронець, увiчливо, але рiшуче показуючи у бiк рамки металошукача марки «Джилардонi». За десять секунд вона показала, що Мiкаель Бельман не озброений i з металевих речей мае лише пряжку на ременi.

Расмус Ульсен чекав на нього, прихилившись до стiйки бюро перепусток. Худючий чоловiк Марiт Ульсен потиснув комiсаровi руку й рушив уперед, наче на автопiлотi, увiмкнувши свiй голос гiда:

– Стортинг, триста вiсiмдесят спiвробiтникiв апарату, сто шiстдесят дев’ять депутатiв.

Зведений у 1866 роцi за проектом Емiля Вiктора Ланглета. До слова, вiн був шведом. Це Сходова зала. Мозаiка з каменю називаеться «Суспiльство», створена Ельсе Хаген у 1950-му. Портрети королiв написанi…

Вони пiднялися у хол, котрий Мiкаель не раз бачив по телевiзору. Кiлька людей спiшно проминули iх – лише незнайомцi.

Расмус пояснив: щойно закiнчилась нарада однiеi з комiсiй, але Бельман його не слухав. Вiн думав про те, що все це – коридори влади. Вiн розчарувався. Гаразд, усе навколо золото-червоне, але де ж велич, урочистiсть, те, що мало б сповнювати серця шанобливим трепетом перед тими, хто править? Бiсова невибагливiсть, вада, якоi ця маленька й донедавна бiдна демократична краiна на пiвночi Європи нiяк не позбудеться. Але вiн, Бельман, повернувся сюди. І якщо йому там, серед вовкiв Європолу, не вдалося дiстатися вершини, то вiн напевно досягне вершин тут, пiдiм’явши карликiв та другосортних копiв.

– Пiд час вiйни всю будiвлю займала контора Тербовена[43 - «…далеко» та «а що лишилось, ще треба вiднайти» (англ.).]. Нинi нiхто таких величезних офiсiв не мае.

– Що ви можете розповiсти про свiй шлюб?

– Перепрошую?

– Ви з Марiт сварилися?

– Е-е-е… нi. – Расмус Ульсен розгубився. Вiн закрокував швидше.