Привид

Одначе рiк по тому дядько озвався – i тодi вiн був уже у Францii. Повiдомив, що йому довелося пiти у пiдпiлля, i вiн лише хоче знати, вагiтна його дружина чи нi. Вагiтною вона не була, i потому нiхто в Тагiлi кiлька рокiв про нього нiчого не чув. Допоки не померла дружина дядька. І тодi, як розповiдав батько, дядько з’явився на ii похорон. Вiн за все заплатив, хоча похорон у вiдповiдностi з традицiями Росiйськоi православноi церкви обходиться недешево. Дядько дав також грошей тим родичам своеi дружини, якi потребували допомоги.

Батька серед них не було, але саме до нього звернувся дядько, щоби той детально розповiв йому, якi родичi його покiйноi дружини мешкали в Тагiлi. І саме тодi в поле його зору потрапив його племiнник, малий Сергiйко. Наступного ж ранку дядько зник так само загадково й несподiвано, як i з’явився. Пройшли роки, Сергiй став пiдлiтком, потiм дорослим, i бiльшiсть людей почали було думати, що дядько, який до Сибiру прибув уже немолодим, давно помер i спочивае в могилi. Та коли Сергiя заарештували за контрабанду наркотикiв, несподiвано з’явився один вiрменин, котрий назвався представником його дядька, порозв’язував усi Сергiевi проблеми й органiзував дядьковi запрошення до Норвегii.

Сергiй поглянув на годинника. І пересвiдчився, що вiдтодi, як вiн востанне дивився час, минуло точно дванадцять хвилин. Вiн заплющив очi i спробував його уявити. Отого полiцейського.

До речi, була ще одна деталь в iсторii про здогадну смерть його дядька в результатi нальоту мiлiцii.

Того офiцера, який заволодiв дядьковим ножем, невдовзi знайшли у тайзi, а вiрнiше не стiльки його, скiльки те, що вiд нього лишилося. Решту з’iв ведмiдь.

Коли задзвонив телефон, було вже поночi i надворi, i в квартирi.

То був Андрiй.

10

Торд Шульц вiдiмкнув дверi свого будинку, витрiщився в темряву i простояв непорушно кiлька секунд, напружено вслухуючись в густу тишу. Не вмикаючи свiтла, сiв на софу i почекав, доки не прозвучить заспокiйливий гуркiт ще одного лiтака.

Його вiдпустили.

Чоловiк, котрий представився iнспектором, увiйшов до нього в камеру, сiв перед ним навпочiпки i спитав, якого бiса вiн заховав пакет борошна у своiй подорожнiй сумцi.

– Борошно?

– Полiцейська лабораторiя стверджуе, що саме його вони i знайшли.

Торд Шульц повторив, як процедуру на випадок аварiйноi ситуацii, те, що вiн сказав пiд час арешту, тобто що вiн поняття не мае, звiдки в його сумцi взявся отой пакунок i що вiн мiстить.