Син

Мадонна i собор. Але ж нi, упродовж усiх цих рокiв облич i татуювань перед його очима пройшло стiльки, що вiн перестав iх розрiзняти.

Капелан увiйшов. Вiн вiдчув у камерi запах ладану. Або того, що нагадало йому ладан. Можливо, запах запареноi ширки.

– Привiт, Соннi.

Молодий чоловiк на лiжку, не пiдводячи погляду, повiльно кивнув. Пер Волан зрозумiв це так, що його прихiд помiчено, взято до уваги. Схвалено.

Вiн сiв на стiлець, i йому зробилось трохи неприемно, коли вiн вiдчув тепло, залишене тiлом попереднього вiдвiдувача.

Вiн поклав принесену з собою Бiблiю на лiжко поруч з хлопчиною.

– Я сьогоднi вiднiс квiти на могилу твоiх батькiв, – сказав вiн. – Я знаю, ти не просив мене про це, але…

Панотець Пер Волан намагався упiймати погляд хлопця. У нього в самого було два сини. Обидва вже виросли i покинули Воланiв родинний будинок. Як, зрештою, сам Волан. З тiею рiзницею, що його сини могли бути впевненi в ласкавому прийомi, коли б вони надумали повернутись.

У судi свiдок захисту, вчитель, дав свiдчення, що Соннi був обдарованим учнем, здiбним борцем, якого любили однолiтки, послужливим, i навiть висловлював бажання стати полiсменом, як його батько.

Але вiдколи батька знайшли мертвим поруч з передсмертним листом, у якому вiн зiзнався в корупцii, Соннi в школi не показувався. Капелан спробував уявити собi ганьбу, що впала на п’ятнадцятирiчного хлопця. Намагався уявити собi, яка ганьба чекае на його синiв, якщо вони коли-небудь дiзнаються, що накоiв iхнiй батько. Вiн знову поправив свiй пасторський комiрець.

– Дякую, – сказав Соннi.

Пер думав, яким незвичайно молодим здаеться Соннi. Адже йому мае бути на сьогоднiшнiй день пiд тридцять. Так. Соннi вiдбув дванадцять рокiв, а йому було вiсiмнадцять, коли його сюди запроторили. Можливо, це наркотики отак законсервували його, не даючи старiти, отож тiльки волосся i борода вiдростали, тим часом як невиннi дитячi очi й далi дивилися на свiт iз подивом. Зiпсований свiт. Бог знае, який злий цей свiт.

Пер Волан служить тюремним капеланом понад сорок рокiв, i вiн бачив, як цей свiт робиться дедалi грiховнiшим. Зло поширюеться, як ракова пухлина, роблячи здоровi клiтини хворими, заражаючи своiм вампiрячим укусом, i завербовуе iх собi на службу, залучае до своеi корупцiйноi роботи. А хто раз укушений, уже не втече. Нiхто.

– Соннi, як ти, синку? Сподобалась тобi прогулянка в мiсто? Вдалось тобi побачити море?

Вiдповiдi не було.

Пер Волан вiдкашлявся.