Аптекар

] i бурштину, в окремих слоiчках мiстилися рiзнi запашнi живицi – амбра i ладан, закупленi вiд португальських купцiв, сицилiйська манна, грецька мастика, трасант з острова Мореi, який знiмае гарячку, арабський алое, сандал червоний i жовтий, iндиго з Багдаду, а в бляшанiй скриньцi – пахучi палички, у торбинках, дбайливо перев’язаних i позначених акуратними налiпками, спочивали прянощi й приправи: гвоздики, лаврове листя, турецький кмин, iндiйський iмбир, кардамон, мускатовi квiти i кульки, татарське зiлля, рiзнi гатунки перцю, а найголовнiший малабарський, египетська касiя в стручках, шафрани iталiйський та iспанський, кориця, розмаiтi цукри – i бiлий, i льодяний багдадський, i бурий гiшпанський, сушенi чи в’яленi бакалii, цукати цитриновi й помаранчевi, мигдалi, фiги, дактилi, родзинки й iншi ласощi, бiля яких Гальшка втриматися не могла, щоб не засмакувати.

В одному з великих ящикiв я виявив безлiч маленьких пляшечок з настоянками, ромами та смаковими горiлками. Аптеки торгували i таким товаром, за ним переважно питали жiнки.

А прянощi приносили куди бiльший виторг, анiж самi лiки, бо коштували дорого, як i афродизiяки, вiдомостi про якi публiка черпала з календарiв та порадникiв, де розхвалювали цi засоби словами: «пiдойму робит», «Венеру збуджуе», «жiнку розпалюе». Тому кожна аптека мусила мати в себе шафран, перець, iмбир, селерову настоянку i труфелi. На лiках заробити було не просто, з огляду на те, скiльки аптек у Львовi, бо окрiм мiських аптек, були ще й монастирськi, з якими цех аптекарський намагався боротися, а ще торгували лiками мандрiвнi купцi, яких прозвали олiйкарями, бо носили вони у скринях на плечах лiки вiд багатьох хворiб, а також пахнидла, олiйки i мила. Усе це була звичайна галайстра, яка не розумiлася на медицинi, але бралася давати поради i приписувати лiки, ширячи забобони.

– Бальзам! – прочитала здивована Гальшка, витираючи пилюку з квадратовоi темно-зеленоi пляшки. – Що то таке? Теж горiлка? – запитала вона грайливо, бо вже зняла пробу з помаранчевоi настоянки.

– Нi, це лiк, – вiдказав я, – бальзам витiкае з особливих кущiв, якi схожi на виноградну лозу, а ростуть на тiм самiм мiсцi, де спочивала колись Найсвятiша Дiва з Найсвятiшим Дитям Ісусом, коли мусила тiкати до Єгипту. Цi кущi можуть брати вологу лише з одного единого джерела, у якому Богородиця прала пеленки. Будь-яка iнша вода для них смертельна. Але цього джерела до неi не було.