Аптекар

Коли вона не могла допроситися води у мiсцевих жителiв, маленький Ісус показав iй рукою, де може бути джерело, i вона розпорпала його руками. Тепер там утворилося цiлюще озеро, куди приходять омиватися i християни, i сарацини. Усього бальзамiчних кущiв е чотири сотнi. Але тiльки християни можуть добувати бальзам, бо вiн засихае, якщо його торкаеться рука невiрного. Сарацини лише несуть варту i пильнують, аби нiхто не вкрав бодай краплi чудодiйноi рiдини. О певнiй порi року християни роблять надрiз на деревi i стягують його сiк у посудини.

Надрiз роблять склом або кiстяним ножем, залiзо дереву шкодить. Але що сiк не тече, як у берези чи клена, а повiльно крапае, то мусять сидiти пiд деревом i пильнувати часом тиждень або й два. Той сiк мае дуже приемний запах, настiльки приемний, що кожен, нехотячи, засинае. Назбиравши повну посудину бальзаму, його виставляють на сонце на двадцять днiв, опiсля на вогнi збирають пiну i вже чисту рiдину розливають по пляшках. Чистоi субстанцii залишаеться небагато, i вона коштуе дуже дорого. Тому бальзам часто фальшують, розчиняючи кiпрською олiею або медом, а також додаючи сосновоi смоли.

– І на що цей бальзам годиться?

– Вiн дуже добре залiковуе рани i затягуе близни. Його надзвичайно – важко роздобути. Дивуюся, як це вдалося стрийковi. У Венецii навiть багатi лицарi не могли його дiстати.

– А що таке «те-рi-ак»?

– Вiн теж належить до найдорожчих лiкiв. Бо його умiють виро бляти тiльки у Венецii.

І лише окремi фармацевти знають секрет його виготовлення. Щоб отримати терiак, треба шiстдесят чотири рiзнi складники дуже рiдкiсних i дорогих лiкiв, а найголовнiшим з них е чудодiйне м’ясо змii, яку неабияк важко знайти i спiймати.

Гальшка з великою обережнiстю поклала слоiчок на полицю i, коли промовисто поглянула на мене, я обняв ii, i ми зникли у покоi. За вiкном було тепле полудне, з дахiв i гзимсiв лiниво сльозилися бурульки, пiд периною ми швидко розiмлiли i заснули.

За кiлька днiв аптека змiнилася до невпiзнання. Як я й передбачав, бiльшiсть вiдвiдувачiв моеi аптеки запитували не лiки, а настоянки i рiзнi смаковi горiлки. Зазвичай то були панii, якi, соромлячись, обов’язково зауважували, що цi трунки iм потрiбнi для печива. Але тут таки й зраджували справжню мету купiвлi, бо прохали ще й чогось на загризок: пiрника, родзинок, мигдалiв чи цукрiв.

І так ото минула зима.