Ги-ги-и

– Ах ти, стерво! Жи ти мене так зганьбила! Розкажи, як то було!

– Йой, та шо там вповiдати! Чи ти не знаеш?

– Я хочу знати всьо! Кажи, бо тi вдушу!

– Шо буду дурно говорила, як ти мене й так вдусиш.

– І то правда, – тяжко зiтхнув Штунда i вхопив Гафiйку за горло.

Коли вона закотила очi й почала голосно хрипiти, я перелякався, що то вже не забава. Обличчя у неi посинiло, i тiлом побiгли корчi.

Я побачив жах на очах лiкарiв. Мабуть, вони теж здогадалися, що сталося. Гафiйка повалилася на помiст, як мiшок бульби.

Штунда ще не вийшов з ролi й весь тремтiв, розглядаючи своi скарлюченi пальцi.

На сцену вибiгли вар’яти i винесли Гафiйку та вивели Штунду. Глядачi плескали в долонi. Концерт продовжувався.

Я пiшов подивитися за лаштунки. Сумнiвiв уже не було. Штунда ii таки задушив.

– Чому ви ii задушили? – спитав я.

– Я згадав свою жiнку. Не мiг себе стримати. Ех, файна була баба Гафiйка, царство iй небесне.

– Зачекайте, може я спробую врятувати ситуацiю.

Я хутенько вiдшукав Бездрика, привiв його i показав на труп.

– Ну, тепер маеш можливiсть проявити своi талант.

Бездрик став на колiна i почав манiпулювати руками. Я шепнув Штундi:

– Ідiть звiдси, бо коли вона оживе, то сама захоче вас задушити.

За пару хвилин обличчя мертвоi прояснiло, повiки вiдкрилися, i перше, що вона сказала, було:

– Де та зволоч? Зараз я йому покажу Вотелло!

Вона зiрвалася на ноги i почала люто озиратися. Я зрозумiв, що пора нам накивати п’ятами.

Концерт закiнчився, i весь тлум посунув усередину.

На виборчiй дiльницi уже працював буфет. Гори канапок i зеленi виглядали на диво пристойно. Побiля пляшок iз «шампанським» лежали банани. Я штурхнув Штунду:

– Признайтеся, з чого тi банани?

– З качанiв капусти.

За мить я сам у цьому переконався, коли почув гучний хрускiт. Це один iз вар’ятiв ласував бананом. Кожен, хто проголосував, квапився до буфету.

Бургомiстр був дуже задоволений виглядом виборчоi дiльницi. Та ось його увагу привернув портрет депутата Цвiбака.

– Що це в нього?

Аж тепер я помiтив, що на портретi намальовано iскри, якi сипалися з Цвiбакових очей. Що поробиш: близнюки-дауни зрозумiли «дати вогню в очах» по-своему.

Головний лiкар спробував тлумачити:

– Бачите, це така авангардова течiя в мистецтвi, внутрiшнiй стан людини зображено на портретi iскрами. Депутат Цвiбак горить i рветься в бiй.

– Кабiни у вас оригiнальнi, – сказав бургомiстр. – Буфет багатий.