Трагедія гетьмана Мазепи

От гемонськi iроди!

Сосна палае, а Галя, певно, поумнiвши, кричить-промовляе:

«Ой хто в лiсi чуе,

Нехай той рятуе,

Ой хто дочок мае,

Нехай научае…»

Та ще темненькоi ночi гулять не пускае… І правильно. Нiчого з козаками темними ночами i лiсами темними колобродить.

А бiльше дiвчат мовби й не викрадали. Може, деiнде, але не в Батуринi. То чого ж панi Кочубеiха репетуе, що хтось «похитив» ii дщерь? Хай краще вдома тримае та гуляти до козакiв не пускае оту дщерь, тодi й бевкати серед ночi у дзвiн вiдпаде потреба.

Хтось, занепокоений раптовим бовканням дзвону, бабу згадав… Оту, що якось до Батурина приперлася, нiким не кликана, не звана. Та й почала лякати люд православний, бiду вiщувати, лихо накликати:

– Спасайтеся, люди, бо лихо вам буде. Гряде до вас, вже в дорозi воно. Живе серед вас чоловiк, котрий потай темноi ночi пустить у дiм ваш гада, i гад той вас усiх пожере, а дiм ваш спопелить i в руiну його перетворить… Стережiться того лиходiя! Вiн живе серед вас, чоловiк той зовнi, а в серединi – диявол.

Не дайте йому вас погубити!

Було й таке.

Не iнакше, як лиха година занесла до Батурина ту бабу – навiщувала три короби жахiв. Баба та… У батуринцiв тодi й волосся сторч на головi стало. А вона й щезла, баба та…

Стали батуринцi гадати – хто ж вона така? З часом i забули. Дарма. Не iнакше як вiдьма. Буцiмто з Конотопа [4 - Недарма ж Грицько Квiтка-Основ’яненко для своеi повiстi – правда, це станеться пiзнiше, – вiдьму з Конотопа взяв.

Так i книжку свою назвав: «Конотопська вiдьма».], бо там осiдок вiдьомський та чаклунський.

А вiдьми, щоб ви знали – чаклунки, чародiйки, чарiвницi, обавницi, босоркинi-потворницi – бувають родимi i вченi. Останнi найбiльше шкодять, бо своi знання набувають вiд старих чарiвниць. Або й вiд самого чорта. Кому лихо пiднесуть, а кого й застережуть вiд лиха. От i вiдьма, що в Батурин заникнула, зело вчена була. Правда, ii роздивитися гаразд не встигли. Та i як ii, лиху чарiвницю, яка iнодi й доброю бувае, роздивишся, як вона на позiр нi баба, нi дiвка, нi жiнка.

А таке щось… Хоча може бути i бабою, i дiвкою, i жiнкою водночас. Як це iй удаеться? А дiдько те знае! Вiдьми – вони на все здатнi i все тямлять. Може бути така босоркиня i кралечкою, i потворою, може людиною бути, а може прибрати вигляд якоiсь тварi чи й речi iз хатнього вжитку… А виявити вiдьму можна лише пiдсмажуючи молоко на сковородi. Чи поклавши на порiг розжарену пiдкову.