Трагедія гетьмана Мазепи

І спершу невтямки було збагнути ii верескотню – яке ж лихо з нею лучилося? А тодi до батуринцiв дiйшло: нестямно кричала-волала панi Кочубеiха, жiнка взагалi нiби ж статечна, поважна, як матрона. То яке лихо прийшло до пана генерального суддi, що жона його Любов Федорiвна так побиваеться серед ночi? Та Любов Федорiвна, яку пан генеральний суддя дуже кохав, у всьому iй потурав i навiть сам слухався ii. «Це ти в себе, у судi генеральний старшина, а вдома пiд моею орудою, ти – козачок!.

.» – так частенько панi Кочубеiха повчала пана Кочубея. І що таке з нею нагальне лучилося, що панi так репетуе опiвночi, i репетуе чи не на все мiсто. Це тiльки вона, панi Кочубеiха, могла велiти серед ночi – накипiло в жiнки чи що? – вдарити в набат, а тепер, пiсля своерiдного музикального вступу, дала волю своiм почуттям i заодно й голосовим зв’язкам.

Бiля садиби пана генерального суддi у свiтлi мiсяця уповнi вже зiбравшись – ба збiгшись, як на пожежу! – тупцювалося чимало батуринцiв.

Любов Федорiвна, погрожуючи комусь угорi, аж у районi мiсяця, стисненими кулаками (пристойнi в жiнки кулаки, як у доброго дядька), кричала, як кажуть, вiд душi:

– Люди-и-и!!! Православнi!!! Та що ж це коiться?! Бiдство несусвiтне! Дщерь мою вночi похитив, – о, Господи, спаси й помилуй милостивий!

Хто «похитив»? Яку «дщерь»?

– А той, що при владi. Думае, як з булавою, дак йому вже й море по колiна. Дiвиць уже може похитить.

Але е i над ним цар – у самому Петербурзi. От вiн йому покаже, як дiвоньок невинних серед ночi красти!

Батуринцi все ще не могли збагнути. Яку дiвицю?

Тож тiлько в пiснi спiваеться, що якусь там Галю, Галю-роззяву викрали отi самi… Пригадуете:

Їхали козаки

Із Дону додому,

Пiдманули Галю —

Забрали з собою.

Дiвчинi, може, клопiт, а вони ще й виспiвують:

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Пiдманули Галю —

Забрали з собою.

«Поiдемо з нами,

З нами, козаками,

Лучче тобi буде,

Як в рiдноi мами…»

Га? Ви чули про таке? Щоби в козакiв-гультяiв та було лучче, як в рiдноi мами! Галя й повiрила – дурне дiвчисько, «покозакувати» iй, бачте, закортiло.

А чим скiнчилося? Гемонськi та анахтемськi козаки-гультяi повезли викрадену дiвчину темними лiсами, а тодi, нiчого кращого не придумавши, «прив’язали Галю до сосни косами…» Назбирали хмизу й пiдпалили сосну.