Трагедія гетьмана Мазепи

Рогатим, як знаете, називають чоловiка, якого зраджуе власна жiночка – най би вона довго жила i най би ii не трафив шляк!

Сказати б, що Марта була красунею – так не скажеш. Але, як свiдчили всi, хто ii знав, коханцi, звичайно, – володiла якоюсь «неймовiрною жiночою привабливiстю». З юних лiт, яких у неi мовби й не було, бо одразу ж стала досвiдченою, гм-гм, куртизанкою, була меткою та спритною, не гребувала нiякою роботою (хоч щось та було в нiй позитивне!) i мала досить веселу вдачу.

Про таких, як вона, кажуть: iй все нiпочiм, навiть де ii не сiй, вона й там вродить.

Це й допомагало iй (i навiть порятувало ii), коли вона, перехрещена з Марти на Катерину за православним обрядом, стала супругою росiйського царя.

Освiти не мала, неписьменна, але вмiла (природою, вочевидь, була обдарована) так себе подати, що цар-чоловiк, за свiдченням царевича Олексiя, завжди запевняв, що «жена его – умна!»

Вона iнколи вгадувала (швидше серцем, анiж розумом, чи таку жiночу iнтуiцiю мала) його думки й бажання, тож завжди була на висотi.

Государ називав ii не iнакше, як «Катеринушка». І любив ii, любив… Що там говорити – до безуму. А втiм, це не заважало йому мати коханок на сторонi. І не тiльки фрейлiн. Сама Катеринушка пiдбирала йому «девок попышнее да порумянее», а чоловiк i радий старатись. І вдячний був жонi-iмператрицi за таку турботу про нього та його сексуальне життя: «Ах-ах, яка розумна моя Катеринушка!..» А щодо жiнок, то Петро не був вередливим та перебiрливим – хоч дворянка, хоч фрейлiна, хоч вулична повiя, хоч знатного походження, хоч простолюдинка, йому все одне, аби вона була «попышнее да порумянее», бо для нього головним було не соцiальне походження «девки», а його власне бажання i задоволення.

І жiночка його iмператриця Катеринушка була такою. Секс, як сьогоднi кажуть, для неi, та ще з молодим коханцем, був важливiшим за соцiальне походження того коханця. З циганом Марком в його таборi – була в бiографii росiйськоi iмператрицi i така пригода – навчилася, власне, циган Марко ii навчив, що на першому мiсцi задоволення, а вже потiм соцiальне походження коханця.

Тож будучи iмператрицею, мала вдосталь коханцiв з рiзних верств та соцiальних груп. Правда, вертiвся у неi один пунктик: коханцi неодмiнно мали бути молодшими за неi на 10–15 рокiв, тодi з ними вiдчувала себе молодою, а швидка перемiна коханцiв робила ii життя вельми цiкавим. Та й не вважала вона, сiмейна жiнка, любов на сторонi за грiх. Який грiх, коли любов – це… вершина блаженства.