Невеличка драма

Наука не е нi матерiалiстична, нi iдеалiстична, нi яка iнша. Вона е наука, та й годi. Вона безстороння i за напрям своiх висновкiв не вiдповiдае.

Молодий iнженер iз самого початку не видався професоровi дуже приемним. Той якось недбайливо сидiв на стiльцi, тримався страшенно незмушено, як завсiдник, i в тонi йому раз у раз бринiла фамiльярнiсть людини, що всiх звикла вважати собi за рiвню. Ковбойка з вiдкритим комiром i стрижена голова Дмитрова показувались йому доволi нахабними. «Певно, за цiею кралею впадае, хлопчисько!» – подумав вiн.

– Значить, до Бога завертаемо, – сказав Дмитро.

– В гостi до Ісуса Христа, ха, ха! – прикинув кооператор.

– А так, коли хочете, до Бога. Зрештою, його iснування наука нiколи й не заперечувала. Тут доречно згадати великi слова Бекона: «Хто тiльки покуштуе з келиха науки, той заперечуе Бога, а хто вип’е той келих до дна, той пiзнае Бога».

– Це ми чули вiд проповiдникiв у Софii, – сказав Дмитро.

– А ви, Льово, в Бога вiрите? – спитала Марта.

– Та певно, що в Софii на колiнах лазить, – додав кооператор, що Льови зовсiм не боявся.

– Та що ви, Марто… звiдки це ви? – знiяковiв Льова. – І в Софii я нiколи не був…

– Признайтесь, Льово! – крикнула дiвчина. – Не уявляю собi, щоб ви в Бога не вiрили!

Льова зовсiм спантеличився. Кооператор заплескав у долонi.

– На попа його висвятити, – сказав вiн.

– Вам смiшно? – спитала дiвчина в Дмитра. – Хiба право вiрити скасовано? Особиста справа кожного громадянина.

– Особисто воно так, а практично – це значить, що душа вбога.

Притому iнженер видобув цигарку, хоч якраз курив i Славенко.

– Киньте цигарку, двом курити не можна, – сказав кооператор.

– Дарма, кватирку вiдчинимо.

Але Славенко свою цигарку погасив. Тим часом Марта, не звертаючи уваги на iхне цигаркове змагання, сказала гостро й глузливо:

– Який же з вас, Льово, тюхтiй! Який ви непристойно м’який та добросердий! Справжнiй Ісус Христос… І нiкому ви не потрiбнi.

– А яких же треба, Марто? – серйозно спитав Льова.

– Треба мiцних.

– Пiзнаю украiнську жiнку, – задоволено промовив Дмитро.

– Дозвольте запитати, коли це не секрет, – посмiшкувато запитав Славенко, – чому ви вважаете за можливе надавати саме украiнськiй жiнцi всяких чеснот i чим, на вашу думку, украiнська жiнка вигiдно рiзниться вiд будь-якоi iншоi?

– А це довго говорити, – вiдказав iнженер.

– Щось сьогоднi Дмитро неговiркий, – сказала Марта.