Маленьке вечірнє інтермеццо

Але вона виявилася розважливiша за мене, бо простягла руку iз куснем хлiба; а вже коли менi пахне iжею, я непремiнно забуваю i про дипломатiю, i про своi забаганки. Отож за мить я був уже на землi i почав наминати той хлiб, жадiбно муркочучи, в той час як iстота в штанях i з запахом квiток задирала менi хвоста, щоб подивитися: кiшка я чи нi – люди не безпiдставно надають цьому певного значення…

Зараз менi смiшно, що я був такий жадiбний на хлiб, тепер я можу спокiйно мрiяти про печеню з синиць, i при тому в мене не так уже й густо видiляеться слина, але все в цьому свiтi вiдносне; я надто зрiлий, щоб не збагнути такоi малоi iстини, тож чудово розумiю: життя може й для мене повернутися таким боком, що я перестану бридитися живим м’ясом, а навпаки, знаходитиму в тому смак.

Вiд цiеi думки по-особливому стае солодко вiддаватися тому iнтентичному трансу, що оживлюе в менi iнтелiгiбельну силу, а вiдтак i вищу здатнiсть мислити.

Синицi спурхують з гiлки i летять геть; можливо, я надто голосно вдарив хвостом об приймач.

Менi ж не лишаеться нiчого iншого, як знiчев’я позiхнути.

Я озираю кiмнату, в якiй мешкаю. Сюди принесла мене колись особа в штанях, але з запахом квiтiв – доля вирiшила поеднати нас iз нею зв’язком морганатичним i тривким, про що свiдчить хоч би пережита нещодавно iсторiя, з якоi я зрозумiв конечну вiдноснiсть будь-якоi сталостi, а тим бiльше нашого з господинею морганатичного зв’язку.

Я знову стрибаю у фотель i затишненько згортаюсь у клубочок. Тепер, коли в нашому домi знову все спокiйно, коли я знову користуюся з найбiльшоi уваги своеi господинi, менi солодко пригадати навiть лихi й неприемнi минулi часи.

ІІ

Той, хто мае хоч малi математичнi пiзнання, мiг би легко записати життя моеi господинi формулами. Я кажу так певно тому, що моя господиня вчителька математики i в ii книжках тих формул бiльше, нiж треба. Книжки ж я пiзнаю не способом перечитки, а сомнамбулiчно, тобто часто використовую iх як пiдстилку при спаннi, а вiдтак знання й iстини, записанi на iхнiх сторiнках, мимовiльно просякають у мене, як у губку вода, варто менi хоч раз переспати на тiй чи iншiй книжцi.

Особливо люблю я отак сеансувати iз словником iншомовних слiв, а ще бiльше з томами енциклопедii, якi моя господиня вряди-годи залишае на столi, – знання там рiзноманiтнi i винятково пожиточнi.