Айвенго

На думку iнших, пияцтво, що було його спадковою вадою, послабило його волю, а тривалi запоi призвели до того, що вiн втратив усi своi кращi риси, окрiм смiливостi i млявого добросердя. Саме до нього й звернувся принц Джон з наказом посунутись i звiльнити мiсце для Ісаака та Ребекки. Етельстан, приголомшений такою вимогою, що для тогочасних понять була надзвичайно образливою, i не подумав скоритися принцовi. Проте вiн не знав, як вiдповiсти на цей наказ. Вiн обмежився тим, що не зробив нiчого. Не ворухнувшись, вiн широко розплющив своi банькатi сiрi очi i зиркнув на принца з таким подивом, який мiг би видатися смiшним.

Але принцовi Джону було не до смiху.

– Цей саксонський пастух чи то спить, чи не розумiе мене! – сказав вiн. – Де Брейсi, полоскочи його списом, – продовжував Джон, повернувшись до лицаря, що iхав з ним поруч. То був командир загону вiльних стрiлкiв-кондотьерiв, тобто найманцiв, що не належали до жодноi нацii i залюбки служили будь-кому, хто iм щедро платив.

Навiть у почтi принца залунали обуренi вигуки.

Але сам де Брейсi, професiя якого притлумила в ньому делiкатнiсть, певно, виконав би наказ принца скорiше, нiж Етельстан Вайлуватий встиг подумати, що треба ухилитися вiд зброi, – якби Седрiк з блискавичною швидкiстю не вихопив свiй короткий меч i одним ударом не вiдрубав сталевий наконечник списа.

Обличчя принца Джона налилося кров’ю. Вiн люто вилаявся i вже збирався висловити погрозу, але змовчав – i тому, що придворнi заходилися вмовляти його та заспокоювати, i тому, що натовп привiтав вчинок Седрiка гучними вигуками схвалення.

Принц кинув на глядачiв розлючений погляд, нiби шукаючи беззахисну жертву, на якiй можна зiгнати злiсть. Вiн помiтив того стрiльця у зеленому каптанi, який щойно погрожував Ісааковi. Побачивши, що цей парубок голосно i вiдкрито висловлюе свое схвалення Седрiку, принц спитав його, чого вiн так розходився.

– А я завжди кричу «ура», – вiдповiв йомен, – коли бачу вдалий прицiл або влучний удар.

– Еге! – мовив принц. – Мабуть, ти й сам стрiлок хоч куди?

– Не гiрший вiд будь-якого лiсничого, – сказав йомен.

– Вiн за сто крокiв влучить у мiшень Уота Тiрела[136 - Мiшень Уота Тiрела… – Вiльгельм ІІ (Рудий) був убитий пiд час полювання; Уолтер Тiрел, який супроводжував короля на цьому полюваннi, втiк за кордон. Вважаеться, що саме вiн здiйснив злочин, але довести це нiхто не змiг.], – кинув хтось iз заднiх рядiв, але хто саме – принц не побачив.