Айвенго

Ми з тобою слуги, наша справа – дивитися й слухати мовчки.

Повернемося до обох вершникiв, якi невдовзi вiд’iхали досить далеко i завели розмову нормано-французькою мовою, як то велося серед шляхетних осiб, за винятком тих небагатьох, хто ще пишався зi свого саксонського походження.

– Чого хотiли цi нахаби, – спитав тамплiер у прiора, – i чому ви не дозволили менi iх покарати, як належить?

– Але ж, брате Брiан, – вiдповiв абат, – один з них – несосвiтенний дурень, i було б нерозумно карати його за глупство; що ж до iншого зухвальця, то вiн – один iз тих свавiльних лютих дикунiв, котрих, як я вам уже казав, усе ще можна зустрiти серед нащадкiв переможених саксiв: для них найбiльша втiха – вряди-годи показувати свою ненависть до переможцiв.

– То я б iх навчив чемностi! – вiдповiв тамплiер. – Я знаю, як поводитися з такими людцями. Нашi турецькi полоненi, коли розлютяться, з вигляду страшнiшi вiд Одiна[91 - Одiн – верховне язичницьке божество у скандинавiв.]; але, проживши два мiсяцi в моему домi, пiд командою мого наглядача за невiльниками, вони стали покiрними, слухняними i навiть запобiгливими.

Щоправда, з ними маеш стерегтися отрути й кинджала: вони тiльки й стережуть нагоди, щоб скористатися i тим, й iншим.

– Але ж у кожного народу своi звичаi, – заперечив прiор Еймер. – Якби ви набили цього хлопа, ми б не взнали дороги до дому Седрiка; до того ж, навiть якби ми туди потрапили, Седрiк став би вам дорiкати за вiльне поводження з його рабами. Не забувайте, що я вам казав: цей багатий френклiн – чоловiк гордий, запальноi вдачi, пiдозрiливий i лихий; вiн не любить наших дворян i посварився навiть зi своiми сусiдами – Реджинальдом Фрон де Бефом i Фiлiппом Мальвуазеном[92 - Де Мальвуазен – персонаж з промовистим iм’ям: фр.

Mal-voisin – «поганий сусiда».], а це люди суворi. Вiн так ревно оберiгае права свого роду i так пишаеться з того, що вiн е прямим нащадком Герварда[93 - Гервард – один з англосаксонських вождiв (ХІ ст.).], одного зi славетних прибiчникiв семицарства[94 - Семицарство – сiм англосаксонських королiвств, що виникли на пiвднi Англii наприкiнцi VІ ст. (Кент, Уессекс, Сассекс, Ессекс, Нортумбрiя, Схiдна Англiя i Мерсiя), 829 р. вони об’едналися в едине королiвство, i виникла Англiя.], що його всi так i називають – Седрiк Сакс. Вiн хвалиться своiми кровними узами з тим народом, якого багато хто з його спiввiтчизникiв охоче зрiкаеться, щоб уникнути – vae victis[95 - Vae victis (лат.