Айвенго

) – горе переможеним, цитата з «Історii» Лiвiя, римського iсторiографа (59 до н. е. – 17 н. е.).] – злигоднiв, якi доводиться терпiти переможеним.

– Прiоре Еймер, – мовив тамплiер, – ви вельми люб’язнi, добре знаетеся на жiночiй вродi i не гiрше вiд трубадурiв пам’ятаете закони кохання[96 - …не гiрше вiд трубадурiв пам’ятаете закони кохання. – Лiрика трубадурiв розвивалася у Провансi в ХІІ—ХІП ст., мала куртуазний (придворний) характер, розробила культ служiння прекраснiй дамi, з притаманними йому ритуалами й умовностями, про якi iронiчно говорить тамплiер.

]; але ця славна Ровена повинна бути справжнiм чудом краси, щоб винагородити мене за поблажливiсть i терпiння, якi менi доведеться виявити, щоб завоювати прихильнiсть такого нечеми i бунтiвника, яким е, з ваших слiв, ii батько Седрiк.

– Седрiк не батько iй, а лише далекий родич, – вiдповiв абат. – Вона походить з бiльш шляхетного роду, нiж вiн. Вiн сам забажав бути ii опiкуном i мае до неi таку прихильнiсть, що й рiдна донька не була б для нього дорожчою.

Про ii красу ви невдовзi зможете судити самi. І нехай я буду еретиком, а не вiрним слугою церкви, якщо ii бiле личко i гордий, та водночас лагiдний вираз голубих очей не змусять вас забути про чорнявих дiвчат Палестини або гурiй мусульманського раю.

– А якщо ваша славетна красуня виявиться не такою вже гарною, – мовив тамплiер, – ви пам’ятаете про нашу заставу?

– Мiй золотий ланцюг, – вiдповiв абат, – а ваша застава – десять бочок хiонського вина.

Я гадаю, вони вже моi, – все одно як вони стояли б у монастирському льоху, замкненi старим Денi, моiм ключником.

– Але ж розсудити, хто з нас правий, ви дозволяете менi самому, – сказав тамплiер, – i я програю лише в тому разi, якщо зiзнаюся, що вiд самоi Трiйцi не бачив такоi гарноi дiвчини. Тож як, домовилися? Прощайтеся зi своiм золотим ланцюгом, прiоре. Я почеплю його поверх свого панцира на турнiрi в Ешбi де ля Зуш.

[97 - Забороненi за Генрiха І, турнiри були вiдновленi за Рiчарда І, але в Ешбi вони не проводилися.]

– Якщо ви виграете чесно, то носiть його, де i коли вам заманеться, – вiдповiв прiор. – Я вiрю вашому слову, бо це слово лицаря i ченця. І все ж таки, брате, послухайтесь моеi поради i будьте чемним, – адже вам доведеться розмовляти не з полоненими поганами чи схiдними рабами.