Ігри долі

– Не вчи мене житии, – теж сердито вiдповiла та, дивлячись подрузi в очi, – i без цього життя – не казка!

– Так, життя – не казка, але хто тобi заважае повiрити в неi?

– Не бувае в життi так, щоб принц одружився на Попелюшцi. Це тiльки казка, вона нею i залишиться.

– Я заставлю тебе повiрити в казку. На сьогоднiшнiй вечiр я буду твоею «Хресною матiр’ю». Так що пiднiмай свiй зад з крiсла, i йдемо наводити «марафет». Сьогоднi в клубi запальна вечiрка, правда, вона закрита. Але нiчого, прорвемося. Де нашi не пропадали? І щось менi пiдказуе, що там «принц закохаеться в Попелюшку».

І вже iз задоволеним виразом на обличчi i усмiшкою на вустах, Оксана взяла Анну за руку i повела у свою кiмнату. Там, прихопивши деякi речi, дiвчата покинули квартиру.

Йти iм довго не довелося. Кiлька хвилин – i вони вже в квартирi Анни. Там, привiтавшись з ii батьками, Оксана повела подругу до ii ж кiмнати. Вона почувала себе у кiмнатi Анни, як у своiй. Тому, не питаючи дозволу, вона вiдкрила шафу i почала витягати звiдти одяг, критикуючи його.

Причому, критикуючи вголос. Судячи зi слiв, якi «вилiтали» з ii рота, можна було сказати, що вона дуже незадоволена гардеробом Анi. Та, у свою чергу, тiльки стояла бiля Оксани, знижуюючи плечима i вряди – годи виправдовувалася, коли ii подруга сильно критикувала ii речi.

Тепер давайте на кiлька хвилин залишимо наших подруг i оглянемося навкруги. І ось, що ми побачимо: велике вiкно, пiд яким розташувався невеликий диванчик, на якому спала наша героiня.

Справа, вiд дивана, була розмiщена велика гардеробна шафа, бiля якоi стояли двi дiвчини i явно сперечалися, причому маленька блондинка брала верх над своею подругою. Речi, якi колись були у шафi, тепер валялися де попало, роблячи кiмнату схожу на закулiсся подiуму, де, зазвичай, багато порозкиданого одягу, багато шуму i красивих дiвчат, якi метушаться i примiряють одяг. У нашому випадку iх тiльки двi, але, одна своею наполегливiстю й iнша – впертiстю, замiнили б цiле модельне агенство.

Але давайте все ж таки повернiмося до опису кiмнати.

Так- от, злiва, вiд дивана, був середнього розмiру туалетний столик з невеликим дзеркалом посерединi.

Навпроти цього столика, в iншому кiнцi кiмнати, був розмiщений письмовий стiл, на якому стояв комп'ютер з усiма добавками до нього. Крiм нього, на столi ще стояли двi фотографii в рамцi. На однiй була зафiксована уся сiм'я Коваленкiв, а на iншiй – Аня зi своею подругою Оксаною, ще за часiв студентського життя.