Мертвому півню фагот не потрібен

Вона спробувала боронитися, але Потер брутально ухопив ii за патли, i нестерпний бiль – нiби з тебе заживо здирають скальп! – умить згасив Мейрин опiр…

– Задоволена?

Мейра принижено схлипувала, ii губи вивергали лайку i прокльони, а очi палали ненавистю.

– Ще б пак! – Потер не збирався обмежуватися лише фiзичним збиткуванням, для повного задоволення йому потрiбно було добити жертву морально. – Запам’ятай, сучко, що зi мною жарти кепськi! Добре запам’ятай!

Вiн неквапом перетнув кiмнату з виглядом людини, що не почувае за собою жодноi провини та цiлковито впевнена у власнiй правотi, i зупинився перед вiкном.

– Остерiгайся мене дратувати, бо iншого разу я з тобою церемонитись не буду. Якщо коли-небудь почую ще бодай одне криве слово, зроблю з тебе криву. Зрозумiла, ma chere?[18 - Моя люба (фр.)] Не чую? Ну-мо ж! Як це там на твоiй клятiй французькiй: je comprend?[19 - Я розумiю (фр.)] Так, здаеться? Oui?[20 - Так? (фр.)]

Мейрине схлипування посилилось, поволi переходячи у ридання.

– Перестань ревiти! – гаркнув Потер.

Можна лише здогадуватися, у що могло вилитись те «iнакше» i скiльки ще вiдер слiз коштувало б воно мимрi Копонешро, якби не раптова поява у проймi дверей рудоi чуприни водiя, котрий принiс звiстку про те, що у конторi на Копонешро чекае iнспектор Янг-Ол.

– А чого йому треба?

– Не знаю.

Водiй розвiв руками i вкрадливо зиркнув на зарюмсану мимру Мейру. Потер спаленiв: не вистачало ще, щоби усяка дрiбнота тицяла носа у його сiмейнi справи!

– Забирайся геть!

Нещасного нiби вiтром здуло, а Мейрi дiсталася чергова порцiя злостувавання.

– Догралася? Тепер цей бовдуряка казна-що може подумати! Я ж попереджав тебе, щоб припинила!

Мейра вiдвернулася, пiдтягла пiд себе ноги й скупилася калачиком, ховаючи обличчя в долонях. Тiло ii здригалося вiд беззвучних схлипiв, та даремно було сподiватися, що вони спроможнi викликати в Потеровiй душi хоч би краплину жалю. Навпаки, пригнiчений i нещасний Мейрин вигляд наюджував його до нових капостей, i Потер, безперечно, з величезним задоволенням продовжив би екзекуцiю, але просто не мав на те часу, бо мусiв поспiшати: як би там не було, а примушувати Янг-Ола нудитись очiкуванням не варто.

«Хоч би Ютi вкумекала чогось йому налити!» – занепокоiвся, не маючи анi йоти сумнiву, що приперон[21 - Несподiваний, без попередження вiзит, здебiльшого небажаний (жарг.)] Янг-Ола викликаний нiчим iншим, як бажанням поправити здоров’я.