На нашем сайте вы можете читать онлайн «Нардепка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Детективы, Политические детективы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Нардепка

Автор
Дата выхода
26 октября 2016
Краткое содержание книги Нардепка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Нардепка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Василь Врублевський) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Нардепка» — роман, про який багато говорили в літературних тусівках кінця 90-х, ще до виходу його окремою книжкою (2004). Публікації фраґментів роману в журналі «Авжеж!» та деяких інших елітарних виданнях були схвально зустрінуті як критиками, так і читачами, не в останню чергу тому, що це був перший в сучасній українській літературі досвід художнього проникнення у специфічний, надійно натоді закритий від загалу «світ» вітчизняного політикуму. У романі зустрічаються такі відомі персонажі як Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Іван Плющ, а деякі інші, хоч і замасковані автором під іншими прізвищами, цілком вгадувані. У «Нардепці» автор намагається зазирнути за лаштунки української політики. Одначе, попри змалювання деяких цілком реальних подій та фактів із життя політичного істеблішменту, «Нардепка» не є твором документальним. Більше того, у романі присутній певний елемент провісництва, і деякі з тих передбачень, на жаль, згодом виявилися не далекими від реалій.
Нардепка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Нардепка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Не, у город я не хочу, – шморгнув носом Стьопка. – Там все дороге в магазинах, а тягати з села сумки – руки можна надiрвати. Та й що я там буду робить?
– На фабрику можеш устроiтися, мiсця е.
– Ким?
– Ну, в цеху, робiтником. Грузчики непогано заробляють.
– Грузчиком? Дурний я чи що? Чи алкаш якийсь? Не, грузчиком не хочу.
– То можна на слюсаря чи токаря вивчитись.
– Треба подумать, – Стьопка знов почухав себе пiд пахвою. – Але це дiло серйозне.
Якийсь час мовчки терещились одне на одне.
– Може, до хати зайдем? – спитала Милоська, починаючи побоюватися, що час збiгае, а дiло, що привело ii сюди, застовбичилося; у душi звивала гнiздечко тривога, повертатися у село нi з чим Милосьцi аж нiяк не хотiлося.
– В дiм не можна, – сказав Стьопка, i знов почухався.
Те його чухання Милоську неабияк дратувало. Але що вдiеш? Мусила миритися.
– Мати сваритимуть мене, – пояснив Стьопка. – Вони менi все врем’я наказують: «Дивись, як прийде перепрошувати, ти не зразу, не спiши.
Милосьцi на язицi засвербiло гостреньке слiвце, але й тут стрималася. Хай, подумала, варнякае, аби тiльки не зiрвалося…
Отож, сплюнувши те слiвце пiд ноги, запропонувала:
– То, може, на острiв пiдем? – помовчавши, додала: – Посидим в кущах, як колись. Пам’ятаеш?
Задумався Стьопка. Ненадовго, правда.
– А що? – озирнувся скрадливо, нiби боявся, що хтось пiдслуховуе iх. – На острiв можна пiти. Тiльки знаеш що? Ти йди отою вуличкою, – кивнув вправо, – а я пiду тою, – махнув рукою в протилежний бiк, – щоб разом нас не бачили.
«Придурок! – лайнулась подумки Милоська. – Ну повний тобi предур, на всю голову!»
А вголос – стишено й лагiдно:
– Гаразд, Стьопчику, як скажеш…
11
Ой, як же воно, трясця його матерi, кумедно все вийшло: скрадалися, мов чужi, як ото полюбовники чи парубок з дiвкою, котрим приспiчило так, що нiкуди не дiтися, а тiльки одно в головах – хоч за клунею, хоч пiд копицею, а хоч i в кущах, лишень би швидше!.
Не довго й по острову шлялися. Милоська – з того, що хотiла поспiти до автобуса на вечiрнiй рейс, Стьопку ж iнша притика пiдганяла – все, що вiн про своi амури нагалдикав, чистiсiнькою брехнею було, за пiвроку не пiдступився до жодноi дiвчини чи молодички, а все ж таки, як не як, жива людина, ще й бугай, можна сказати, – куди ж ти вiд природи втечеш?.. Кров грала-шумувала в ньому.










