Вітер часу

Але це, як менi здаеться, скарноiд. Бачиш вiн лежав у ящику на контактi вапняку з кременистим сланцем, розвинувся по вапняку. Ось цей бiлий мiнерал, що переважае у скарноiдi, – тремолiт, а зеленi вкраплення – хромовий гранат, уваровiт.

– Та ти усе знаеш! – зрадiв Кирило. – А то я питаю усiх, нiхто не знае.

– Ось зробимо шлiфи, подивимось iх у мiкроскоп i тодi усе будемо знати. Вважаю, що тут можуть бути цiкавi речi, – зауважив Володя. – Якi номера свердловин, що не документувались? Допоможи менi, будь ласка, розставити керн.

І вони взялися удвох таскати i розставляти пiд навiсом важкi ящики. Години зо три Володя описував керн i вiдбирав в пробнi мiшечки сколковi проби, вiдбиваючи дрiбнi шматочки керну в iнтервалах по чотири метри довжиною. Близько шостоi вiн i Кирило пiшли до камералки, де взялися складати вiдомостi проб для вiдправки на аналiзи. Ще через двi години в камералцi почали з’являтися старшi геологи, крiм Сашi. Технiки-геологи, що документували канави на буровiй дiлянцi, принесли журнали з описаннями.

Зайшов i старший геофiзик Мiша:

– Ходiмо до нас, познайомишся з моiми хлопцями.

В геофiзичнiй камеральцi сидiло декiлька людей, в тому числi iнженер-геофiзик, як з’ясувалось, чоловiк Люди. Вiн працював перший рiк пiсля закiнчення iнституту, в експедицii займався магнiтною зйомкою.

– Тут ще не усi, – повiдомив Мiша. – Потiм познайомишся. Ми працюемо до одинадцятоi вечора, потiм йдемо вечеряти. У нас тут е гуртожиток, кiмната, де живуть неодруженi iнженери – геологи i геофiзики.

Там i вечеряемо, а хто не хоче – сiмейнi або «старi», як старшi геологи, сидять вдома. Тобто сплять.

– Я би прийшов до вас вечеряти, та у мене нiчого немае. Ви ж, мабуть, скидаетесь, приносите хто що мае.

– Взагалi, так, але потiм розберемось. Я за тобою зайду.

Близько одинадцятоi вiн дiйсно прийшов, Володя, вже наодинцi, сидiв у камеральцi. Пiшли до будинку, який стояв недалеко вiд володiного. Це мiсце, де стояли чотири великих щитових будинки, називалось селищем ІТР.

Мiж ним i селищем робiтникiв були розташованi iдальня, контора експедицii i камералка.

Гуртожиток виявився великою кiмнатою, площею як двi володiни, тобто займав половину будинку, але не по довжинi, а по ширинi. Тут стояли три лiжка, тумбочки бiля них, а уздовж вiкон три стола, зiставлених разом i покритих клейонкою. В кiмнатi жили Мiша, ще один геофiзик та економiст експедицii. Тут же Володя побачив Люду i ii чоловiка, який дренчав на гiтарi.